У резиденції для почесних гостей Мезеберг, що неподалік Берліна, відбулася зустріч канцлера ФРН Ангели Меркель і президента РФ Володимира Путіна, котра тривала понад три години. Проте її формат не передбачав підсумкової прес-конференції. Тож перед початком переговорів обидва лідери зробили заяви. Вони окреслили низку тем, які мали обговорюватися. Ішлося, власне, про те, про що повідомляли їхні прес-служби перед зустріччю: ситуація у Сирії, збройний конфлікт в Україні, спорудження газогону «Північний потік-2», двосторонні економічні відносини.

Ангела Меркель заявила, що Німеччина й надалі добиватиметься деескалації конфлікту на сході України. В найближчій перспективі — встановлення режиму тиші на Донбасі до початку навчального року. Водночас вона зазначила, що там поки не вдається досягти стабільного режиму припинення вогню. Як один із варіантів реалізації цього завдання Меркель вбачає участь миротворчої місії ООН. Про це також мало йтися на переговорах.
Володимир Путін заявив про зацікавленість Росії у спільній роботі в рамках «нормандського формату» з урегулювання конфлікту на Донбасі, а також про сприяння Москви діяльності моніторингової місії ООН. Стосовно ситуації в Сирії він закликав Європу разом відбудовувати цю країну, сприяти уникненню там гуманітарної катастрофи, допомагати біженцям.
Обидва лідери повідомили, що за обговорення спорудження газогону «Північний потік-2» йтиметься також про Україну. Втім, нічого нового від них не почули і цього разу. Ангела Меркель знову наголосила на тому, що «Україна, навіть в умовах наявності «Північного потоку-2» має грати роль у транзиті газу в Європу». А Володимир Путін, як і досі, вкотре підкреслив, що цей проект для Росії є винятково економічним: «Хочу зазначити, що головне, щоб цей транзит український, він традиційний для нас, відповідав економічним вимогам, був економічним у всіх сенсах цього слова».
Про що домовилися чи не домовилися Путін і Меркель — не оприлюднюється. Деякі німецькі спостерігачі навіть згадали часи колишньої НДР, коли результати зустрічей на вищому рівні були втаємничені. Втім, це не стало несподіванкою, оскільки німецькі експерти та політологи передбачали саме такий розвиток подій. Чимало з них вже говорять про нові повороти в політиці німецько-російських і німецько-українських відносин.
Німецький політолог Штефан Майстер в інтерв’ю «Голосу України» перед переговорами звернув увагу на те, що тема України у цих відносинах, її проблематика у непрямому чи прямому сенсі пов’язана здебільшого зі спорудженням «Північного потоку-2». І що саме на реалізації цього проекту інтереси ФРН і Росії збігаються. Так само й у питаннях розв’язання сирійської кризи. Тож під час переговорів, сказав Майстер, не порушуватиметься питання України, а йтиметься у непрямому сенсі про Україну — через американські санкції, тиск щодо будівництва «Північного потоку-2». За його словами, це і є новою ситуацією: Дональд Трамп використовує «Північний потік-2» стосовно Німеччини, щоб досягти кращих умов торгівлі з ЄС. Також і економічні санкції, які, можливо, будуть запроваджені США проти Росії, сильніше вразять німецькі підприємства. Але й Путін перебуває під величезним тиском, передусім економічним. Тож він намагається через ФРН поліпшити торговельні відносини з ЄС. Саме такі «точки» дотику були в лідерів двох країн у цьому разі.
Перед зустріччю Меркель і Путіна міністр закордонних справ України Павло Клімкін і глава зовнішньополітичного відомства ФРН Хайко Маас мали телефонну розмову. В ній Маас наголосив: ФРН продовжить докладати зусиль із пошуку розв’язання українського конфлікту, передусім «досягти припинення вогню і прогресу в політичному процесі». Тобто Маас одно-
значно вважає, що Україна має безперечно виконувати Мінські угоди, передусім їх політичну частину. Вочевидь ідеться про так звану формулу Штайнмаєра: спочатку вибори в «ДНР/ЛНР», а вже потім доступ місії ООН до кордону Україна-Росія. Фактично — про завуальовану федералізацію України, проти чого категорично налаштований Київ. Очевидно, що про це говорили Меркель і Путін, але якого рішення дійшли — не оприлюднюється.
Так само й стосовно питання звільнення українського режисера Олега Сенцова, котрого незаконно утримують у російській в’язниці, про що говорить цілий світ. І представники української громади прийшли до резиденції Мезеберг з протестами та вимогами до Путіна дати волю Олегу Сенцову. Хоча Меркель у короткій заяві й згадала про права людини в Росії, але знову-таки не відомо, чи намагалася вона говорити з Путіним про долю українських політичних в’язнів — бранців Кремля.

Берлін.