Упродовж останніх десяти днів ФРН сколихнули події, котрі відбувалися на сході країни, в саксонському Хемніці (за часів НДР — Карл-Маркс-Штадт). У ніч на 26 серпня в центрі міста під час вуличної бійки було вбито громадянина ФРН 35-річного Даніеля Х. Двох підозрюваних у скоєнні злочину — молодих мігрантів з Іраку та Сирії — затримано. Про зловмисників відомо, що вони очікували на отримання статусу біженця.

І хоча підозрювані вже перебували в попередньому ув’язненні, про що поліція повідомила на своєму сайті, на ранок до Хемніца почали з’їжджатися тисячі обурених людей. Цього разу до акцій протесту на самому початку підштовхнула також інформація, що потерпілий був так званим російським німцем. І хоча невдовзі її спростували, бо в покійного інша національність, однак чутки, фейки та плітки щодо цього швидко поширилися.

Не в останню чергу ще й тому, що під час вуличної бійки, в якій було вбито цього громадянина Німеччини, поранення дістали також два його друга, вихідці з Росії. Тож у соціальні мережі хтось укинув заклик: «Наших б’ють! Час діяти!». І російські німці почали з’їжджатися до Хемніца. Хто поширював заклик — не відомо: ані російські німці, ані праві популісти не взяли за це відповідальності. Цей випадок нагадує не дуже давню історію з начебто зґвалтованою мігрантом неповнолітньою дівчинкою Лізою, коли тисячі вихідців із Росії вийшли на мітинги протесту. Але цього разу оперативно спрацювала поліція: російських німців, котрі прямували до Хемніца на протести, правоохоронці завертали назад або, затримавши на короткий час, відпускали — з умовою, що вони повернуться додому.

Але недостовірна інформація швидко поширювалася, і на акції протесту почали збиратися праві популісти й праві радикали, а також ліві радикали із сумнозвісного «Чорного блоку», котрі вчинили погроми під час саміту G20 у Гамбурзі. 4 тисячі 500 учасників організували право-популістська «Альтернатива для Німеччини» (АдН), антиісламський рух ПЕГІДА та праворадикальне об’єднання «За Хемніц». Серед учасників було чимало пересічних громадян, невдоволених міграційною політикою канцлера Ангели Меркель.

На противагу їм 3 тисячі 500 своїх прихильників зібрали профспілки, Соціал-демократична та Ліва партії Німеччини. Серед учасників акції були також численні активісти і громадяни, котрі підтримують Ангелу Меркель з її політикою щодо біженців.

Представники протидіючих сил несли плакати: одні розповідали про начебто злочини, скоєні мігрантами, та їхніх ймовірних жертв, а опоненти навпаки — закликали не проявляти ворожості до прибульців з чужих країв. І хоч поліція зуміла не допустити серйозних сутичок, однак бійки, штовханина учасників з обох боків барикад усе-таки сталися.

Загалом у тижневих акціях протесту, за даними правоохоронних органів, узяло участь 11 тисяч осіб, від зіткнень постраждало 18, у тому числі троє поліцейських, 300 громадян затримано. Також відкрито 37 кримінальних проваджень, пов’язаних, зокрема, із завданням тілесних пошкоджень, шкоди майну та порушенням закону про зібрання, спротивом поліції, використанням символів антиконституційних організацій. Але інші джерела зазначають, що більша частка протестувальників вимагала від уряду канцлера Ангели Меркель зробити жорсткішою німецьку міграційну політику.

У Німеччині час від часу відбуваються сплески невдоволення на ґрунті неприйняття часткою суспільства міграційної політики уряду. Акції, спрямовані проти біженців, підпали їхніх гуртожитків, напади на чужинців на вулицях трапляються не тільки на сході країни, а й на заході, але досі вони не спричиняли надто великої бурі. Цього разу невдоволення вочевидь виплеснулося через край. Зокрема так звані ранні переселенці, у тому числі російські німці, невдоволені ставленням і суспільства, і самої держави до сирійських та інших біженців з Близького Сходу й африканських країн. Вони вважають себе обділеними саме тому, що прибульці одержують занадто багато німецької фінансової підтримки та іншої уваги.

З другого боку, значна кількість німецьких, і не тільки соціально активних громадян, а й «тихих» бюргерів, теж невдоволена міграційною політикою Ангели Меркель та новими мігрантами, на утримання яких спрямовується значна частка державного бюджету. Тому вони вимагали внести зміни до міграційної політики.

Цікаво, що чимало місцевих ЗМІ здебільшого обвинувачували в нетерпимості до мігрантів тих учасників акцій, хто вимагав змін до міграційної політики уряду, представляючи їх ультраправими і правими радикалами та неонацистами. Але мало які ЗМІ засуджували поведінку самих біженців, котрі не завжди є законослухняними. Що ще більше підхльостувало невдоволення суспільства.

Також і представники влади, висловлюючись стосовно протестів, ставали на позицію лише однієї зі сторін, заявляючи, що вони будуть протистояти правим призвідникам усіма засобами правової держави. Проте слід сказати, що центральна влада не одразу оцінила масштаби протестів та їх можливі політичні наслідки. Перші керівники держави та інші відповідальні особи, зокрема, канцлер ФРН Ангела Меркель, президент Франк-Вальтер Штайнмаєр висловилися щодо них лише за кілька днів після початку масових акцій, засудивши заворушення у Хемніці.

Щоправда, деякі представники влади, зокрема прем’єр-міністр землі Саксонія Міхаель Кремер, зазначають, що одна з причин невдоволення демонстрантів — радикалів, популістів, правих, лівих, а також пересічних громадян — криється усе-таки у міграційній політиці уряду. Вони обвинувачують Кабінет у тому, що він недостатньо дослуховувався до потреб і вимог суспільства, не чув критики від самого початку міграційних процесів. Водночас аналітики також зазначають, що організованість і мобільність правих сил, котрі зуміли швидко зібрати тисячі своїх прихильників з усіх кінців Німеччини, стала сюрпризом для влади всіх рівнів.

Тож владні структури, правляча коаліція вочевидь нині працюють над помилками. Які будуть висновки — залежить від того, наскільки правильно політики оцінили події у Хемніці.

Берлін.