Черкащанин Валерій Маснюк довгий час викладав у школі англійську. А потім подумав: чужоземних мов вистачає кому навчати. А хто стане на захист рідної? Хто лікуватиме її від суржику й засилля іншомовних запозичень? Пригадав рядок Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Отоді й почав писати «жартівливі вірші про серйозне».

Цього року вийшла друком третя збірка Валерія Маснюка «Вузлики на пам’ять» (на знімку). У ній автор закликає читача: «Жартома і веселенько вчімо мовоньку рідненьку!».
Передмову до збірки написала доктор філологічних наук Ірина Фаріон. Вона зазначила, що вузлики Маснюка ведуть по життю «з національним україноцентричним компасом у руках». При тім, за правописом 1929 року, а не за чинним, сталінським, нав’язаним 1933-го. Пані Фаріон процитувала засадничі рядки черкаського захисника мови:
«Чужим язиком якщо будеш «віщати»,
москалики прийдуть тебе «защищати».
Та так захистять — світу рада не будеш, якщо свою мову, козачко, забудеш».
«Ліками для мови» називає Ірина Фаріон вірші-вузлики. А форму подачі — «смакотющими словесними родзинками», «вільними від наукової занудности, мовознавчими етюдами про побутування тих чи тих словесних бур’янів, що заполонили і мову, і свідомість українців».
Сам же Валерій Маснюк так звертається до читача: «Дякую всім українцям, які своїм суржиком завдали мені болю і змусили шукати ліки проти нього».
Ось кілька строф із нової книжки:
— Дай сємочок! Дай сємочок!
Втрачаю терпіння:
— Сємочкі у Лєночкі,
а в мене — насіння.
***
Батьки живуть в Дахнівці
і п’ють вершки. А дівці
смакують, бачте, слівкі
й живе вона в Дахнівкі.
На презентації «Вузликів...» автор закликав колег частіше заглядати у словник. Адже, за висловом Максима Рильського: «То пишний яр, а не сумне провалля». І після відвідин того «квітучого яру-раю» запозичені з інших мов слова «розтануть у тумані». Натомість повернуться свої, рідні: фото — світлина, гімн — славень, фонтан — водограй та ін. Зникнуть кальки з російської: «Поїхав у якості представника України». «Хіба не можна сказати по-людськи, — зауважує Валерій Маснюк, — поїхав як представник України?!»
Ще одну кальку, що гуляє по всій Україні, висміяв автор у своїх віршованих «вузликах»:
«Виглядаєте ви пречудово!»
А панянка нахмурила брови:
— Я з віконця свого виглядаю,
А вигляд я маю чудовий!»
Отож, щоб мати чудовий вигляд не тільки своєю зовнішністю, а й мовною культурою — плекаймо свою мову, дбаймо про її чистоту, багатство і різноманітність.

Черкаси.