Навряд чи в світі є багато парламентів, куди можна зайти просто з вулиці, щоб доторкнутися водночас до кількох епох. І Бундестаг — найбільш відвідуваний з них: мільйон осіб щороку! Як і берлінський парламентський квартал — три мільйони гостей з усього світу…
На стіні — написи, залишені радянськими солдатами навесні 1945 року.
Група колишніх примусових робітників із села Перемога на даху Рейхстагу.
Фото автора.
Приміщення, у котрому засідає парламент, завжди викликає інтерес у туристів чи ділових людей, які відвідують країну. В цьому сенсі споруда Рейхстагу (Reichstagsgebаude — будинок державних зборів) в Берліні чи не найперше, що прагнуть побачити гості Німеччини, її охоче відвідують і самі громадяни ФРН. Адже будівля Рейхстагу тісно переплітається з історією держави. Тут у 1894—1933 роках засідав однойменний державний орган Німеччини — Рейхстаг Німецької імперії і Рейхстаг Веймарської республіки. Із 1999 року в будівлі працює однопалатний орган народного представництва ФРН — парламент. Він набув назву: Бундестаг (Bund — союз, федерація; Tag, Tagung — збори, засідання).
Рейхстаг, зведений 1894 року за проектом архітектора Пауля Валлота у стилі неоренесансу з використанням елементів бароко, призначався для засідань парламенту Німецької імперії. Після пожежі 1933 року частину цієї споруди відремонтували, розмістивши тут господарські служби. 1941 року кутові башти Рейхстагу переобладнали під зенітні, а саме приміщення слугувало бомбосховищем. Там також працювали госпіталь і пологове відділення клініки «Шаріте».
І хоча як військовий об’єкт ці приміщення не мали значення, як, утім, і німецький парламент, та й сам Рейхстаг, під час Берлінської наступальної операції саме він був оголошений головним символом фашистської Німеччини. Під час жорстоких боїв за нього загинули тисячі солдатів і офіцерів — з обох сторін. Але взяття Рейхстагу вважалося тріумфальним фіналом війни, з яким і досі асоціюється взяття Берліна і загалом перемога над фашистською Німеччиною.
Після війни Рейхстаг, котрий опинився у західній частині Берліна, кілька десятиліть поволі, але невпинно руйнувався. Знову стати резиденцією парламенту йому судилося лише після возз’єднання Німеччини та реконструкції 1999 року.
Символи прозорості влади
Головна ідея і концепція реконструкції цієї помпезної споруди полягала в розкритті теми: ФРН — парламентська республіка, а Рейхстаг — будинок, у якому працює головний конституційний орган країни. Але для найповнішого розкриття «теми» вирішено було крізь призму минувшини пропустити сьогочасність, додавши модерну архітектуру новобудов. Тож нині Бундестаг — це комплекс із чотирьох урядових споруд, у центрі якого розташована історична будівля парламенту, власне, Рейхстаг. Вона поділена на рівні частини — за принципом прозорості та доцільності. Всі урядові споруди, як і та, в якій засідає парламент, відкриті для публічного доступу. А в пленарному залі для відвідувачів навіть передбачені спеціальні місця.
Власне, Бундестаг і сам є однією масштабною інсталяцією, завдання котрої — створити у відвідувачів враження їхньої причетності до того, що відбувається в органах народовладдя.
Особливо переконливого вигляду ця причетність набуває, коли відвідувачі потрапляють під скляний купол (на знімку вгорі) над Рейхстагом, що символізує прозорість влади. Автору проекту англійському архітектору Норману Фостеру вдалося зберегти й історичний вигляд будинку, й водночас створити приміщення сучасного парламенту, відкритого для світу. Перебуваючи всередині цього унікального витвору, можна не лише помилуватися безмежними краєвидами Берліна з висоти майже 50 метрів, а й бути очевидцем засідання Бундестагу. Ввечері туристів приваблює фантастична гра світла, викликана мерехтінням від 360 дзеркал. До речі, після екскурсії по Рейхстагу охочі можуть залишитися під куполом навіть до ранку: на даху працює кафе. Всі ці сучасні дива створені завдяки новітнім технологіям, нетрадиційному підходу до розв’язання архітектурних викликів часу.
За принципами свободи і відкритості
Із-під прозорого купола, як на долоні, видно пленарний зал Бундестагу, який є зразком мінімалізму в архітектурі: скляні стіни, ряди крісел і дещиця столів. У німецьких депутатів немає персональних місць, вони займають ті, які вільні. Якщо депутат прийшов заздалегідь, то, можливо, йому дістанеться місце в перших рядах. Частина крісел встановлена на підвищенні — «обличчям» до залу, а два мають вищі, ніж в інших, спинки — місця канцлера та спікера. В зал можуть входити лише депутати, а якщо президент країни завітає на засідання, то й він має сидіти разом із глядачами у невеликій гостьовій ложі. В пленарному залі відсутня електронна система для голосування, німецькі депутати роблять це руками.
Охочі побувати в залах і коридорах Рейхстагу мають заздалегідь замовити екскурсію. Приміром, для ознайомлення з автографами, залишеними радянськими солдатами весною 1945 року на стінах. Їх зберегли як пам’ять про дуже складну і доленосну історію двох країн — колишнього СРСР і Німеччини. Цікаво, що свого часу питання про видалення написів порушувалося у Бундестазі, але більшістю голосів було відхилене. Нині вони майже всі знаходяться у приміщеннях, куди є доступ лише за записом і в супроводі екскурсовода.
Співробітниця Бундестагу Карін Фелікс, яка за сумісництвом уже впродовж 25 років проводить екскурсії, на запитання: «Навіщо нинішнім німцям такі нагадування?» пояснює: «Німеччина пройшла унікальний процес не тільки розкаяння, а й інтелектуального та морального усвідомлення власної історії, злочинів, скоєних за націонал-соціалізму. І поставила сама собі запитання: «Як вона могла дійти до такого стану, що спричинила стільки лиха іншим людям, принісши їм смерть, приниження, розорення?» Тож німцям довелося визнати свою вину — всім, відкинувши аргументи, що хтось начебто не знав про злочини нацистів. Так, це був тривалий процес усвідомлення, який, утім, не закінчився. Інакше цих артефактів на стінах Рейхстагу не було б».
Мистецтво в будинку, будинок у мистецтві
У приміщенні Рейхстагу розташована одна з найвизначніших і найбільших у Німеччині колекцій сучасного мистецтва. Назва експозиції: «Kunst am Bau» («Мистецтво в будинку»). Екскурсії сюди проводяться у дні, коли не відбуваються пленарні сесії Бундестагу.
У число тих, хто одержав замовлення для оформлення оновленого приміщення наприкінці 1990-х після реконструкції Рейхстагу, включили не лише німців, а й, віддаючи данину історії, по одному представнику країн-переможниць у Другій світовій війні. На гонорари для них було спрямовано чотири мільйони євро. Але, крім творів, створених спеціально для Рейхстагу, в його стінах експонуються і роботи інших художників з фонду парламентської «Артотеки».
Представлені в колекції сучасного мистецтва твори змушують замислитися, перекинути місточок з минулого в сьогодення, і дійти нових, можливо, несподіваних висновків. Як, приміром, робота Ганса Гаке «Населенню», навіяна написом на західному порталі Рейхстагу: «Dem deutschen Volke» («Німецькому народу»), котра з’явилася там 1916 року. Твір художника поцілив у «яблучко», спричинивши палкі дискусії у суспільстві. Чи має нинішній парламент представляти інтереси тільки «німецького народу», чи всього населення, тобто мільйонів іноземців, котрі мешкають у ФРН? Чи є Німеччина міграційною країною? Дебати про те, чи місце такому твору мистецтва у Рейхстазі, чи відповідає висловлювання художника закріпленим у Конституції принципам і завданням парламенту, були навіть винесені на пленарне засідання з поіменним голосуванням. У підсумку принципи свободи творчості і невтручання політики в мистецтво виявилися вагомішим аргументом, ніж миттєві політичні розбіжності…
Одна з найостанніших експозицій, що нині демонструються у Рейхстазі, приурочена до 100-річчя завершення Першої світової війни: «1914—1917: Ні тоді, ні зараз, ніколи». На цій виставці представлені роботи 31 відомого художника з країн, котрі були втягнуті в бойові дії. Серед запрошених учасників виставки український майстер Aljoscha, котрий створив живописну композицію, ідея якої полягає в тому, що, за його словами, суспільство запрограмоване на агресію і нещастя доти, поки остаточно не переробить себе і не перетворить себе — рано чи пізно — на нових істот з новою біоетикою. Художник закликає «думати про майбутнє, а не скочуватися постійно на пошуки винних».
Принаймні авторам інсталяції з багаторічною історією під назвою «Рейхстаг» це вдалося. Адже вона звертається не лише до минулих свідків історії, а й представляє її сучасних акторів: політиків — членів Бундестагу. Варто лишень зазирнути крізь скляний купол на сцену політичного театру, і дія починається...
Берлін.
