Особисте відвідання польського парламенту з пізнавальною метою — справа непроста. Про це одразу попереджають на офіційному сайті Сейму, наголошуючи, що в пріоритеті організовані групи (максимум 50 осіб). Але й ті мають бути свідомі того, що, навіть отримавши згоду на відвідання, вже в його процесі можуть бути поставлені перед фактом скорочення часу, зміни маршруту чи кількості показаних «об’єктів» у зв’язку з якимось офіційним державним візитом чи іншими подіями, пов’язаними з роботою парламенту та його органів. Більш того, відділ, який займається організацією групових відвідин парламенту пересічними громадянами, «залишає за собою право скасувати заздалегідь узгоджену» екскурсію у зв’язку зі зміною графіка засідань парламенту або їх процедури, наприклад, оголошення закритого засідання.
І це не випадково. Адже в сесійні дні роботи нижньої палати парламенту (Сейму) відвідини, окрім лекції (про історію і сучасність польського парламентаризму) у «Залі популяризації Сейму» та ознайомлення із розташованою в ньому виставкою, обмежуються можливістю поспостерігати за народними обранцями з галереї сесійної зали. У несесійні дні програма, окрім вищезгаданого, включає дещо ширшу палітру відвідуваних «об’єктів». А саме: стенд з історичними маршалківськими жезлами (польською мовою: «маршалківська ляска»)— символом влади маршалків, що з’явився у XIV столітті (на знімку),

сучасні аналоги якої («ляски» маршалка Сейму та Сенату) служать для оголошення (триразовим постукуванням у підлогу) початку та закінчення сесійного засідання; розповідь про парламентське містечко з візуалізацією на «макеті комплексу будівель сейму», що знаходиться в головному холі; огляд Колонної зали; можливість піднятися на перший поверх та не лише пройтись «маршалківським коридором» (ним часто пересуваються маршалок та віце-маршалки з огляду на розміщення їхніх кабінетів), а й ознайомитись із переліком польських парламентаріїв, котрі загинули в період Другої світової війни 1939—1945 рр. та під час Смоленської катастрофи 10.04.2010 р., прізвища котрих увіковічено на двох меморіальних дошках. На початку листопада ц. р. з нагоди 100-річчя незалежності в «маршалківському коридорі» Сейму відкрито галерею портретів семи маршалків парламенту (1919—1939 рр.) періоду ІІ Речі Посполитої. Загалом лекція (до речі, вона може бути поєднана з відвіданням вибраних будівель парламенту) та «екскурсія» (правильніше її було б назвати пізнавальною прогулянкою) тривають від 30 до 60 хвилин. При цьому, з огляду на характер лекції та велике зацікавлення пізнавальним відвіданням парламенту, встановлено своєрідний віковий ценз — приймають групи, починаючи з рівня середньої школи. Натомість учнів початкової школи тут чекають у період літніх/зимових канікул та в дні відкритих дверей (останній був 11 листопада — з нагоди 100-річчя Незалежності країни). Кожна організована група отримує спеціальний набір освітніх матеріалів в інформаційному пункті Сейму, де також можна придбати додаткові навчальні й рекламні матеріали, в тому числі публікації парламентського видавництва.
Але, перш ніж потрапити на «екскурсію», необхідно пройти тривалий процес реєстрації: спочатку зареєструватися через спеціальну інтернет-систему (для цього є спеціальна закладка на сайті), а потім додатково узгодити деталі по телефону та факсу. Щоб було зрозуміло, наскільки все серйозно, достатньо додати, що в день відвідання керівник (опікун) групи мусить прибути в Бюро перепусток Сейму за 20 хвилин до початку екскурсії, щоб завершити всі розпочаті через Інтернет та по телефону/факсу формальності, а заходячи на територію парламентського комплексу, має надати маршалківській варті (назва воєнізованої охорони польського парламенту) два поіменні списки учасників, причому у випадку, якщо їхній вік перевищує 18 років, має бути вказаний персональний ідентифікаційний код.
Але для тих, хто не любить формальностей, без котрих, як можна було зрозуміти, не обійтися за бажання побачити, як виглядає польський парламент у реальному вимірі, надається широкий спектр можливостей здійснити це у вимірі віртуальному. Для цього достатньо зайти на сайт нижньої палати парламенту. В закладці «Пізнаємо Сейм» дається коротка інструкція польською, англійською та французькою мовами про те, як можна ознайомитися з ним, не виходячи з дому. Спочатку своєрідний вступ — короткий нарис історії польського парламентаризму на вибір: описовий варіант (рубрика: «Історія Сейму») або 34-хвилинний фільм («Сейм РП: традиції та сучасність»). Прикметно, що, обравши рубрику «Віртуальна прогулянка по Сейму», можна побачити низку об’єктів, які не включають у програму пізнавальних «прогулянок» безпосередньо в стінах парламенту. Це, зокрема, кабінет маршала Сейму, а також кабінети президента та прем’єр-міністра — спеціально відведені для них на час перебування в Сеймі. До речі, цього року — 90-ліття здачі в експлуатацію будівлі польського парламенту. Вибравши мову (польська, англійська, німецька, французька та російська), можна крок за кроком не просто «пройтись» найважливішими місцями, а й отримати детальнішу описову інформацію (натиснувши на позначку «і»). За бажання можна розпочати «прогулянку» з «оточення» та «панорами околиць» Сейму. Натомість ті, хто захоче відчути себе парламентарієм, мають змогу «подивитися» на сесійну залу з трибуни («вид з трибуни») та з депутатських місць («вид з депутатських лав»).
На сайті Сенату, вибравши відповідну закладку, можна здійснити віртуальну прогулянку верхньою палатою польського парламенту (з лектором) та почути коротку розповідь про історію польського парламентаризму.
У Сеймі мають віртуальну пропозицію не лише для бажаючих отримати загальну уяву про польський парламент і його історію, а й для тих, хто цікавиться глибшими матеріями парламентаризму в контексті національної історії. Останніх чекають у «Сеймовому музеї уяви» — віртуальному доступі до фондів Відділу музейних експонатів Бібліотеки Сейму. Відділ, який розпочав свою історію в 1991 році, є своєрідним втіленням ідеї Музею Польського Сейму, концепція якого постала в 1979-му. З 1980-го існував навіть оргкомітет з істориків, юристів та фахівців музейної справи, завдяки напрацюванням якого президія Сейму в 1984 році прийняла ухвалу про організацію музею, підпорядкованого шефові канцелярії Сейму (відповідник керівника апарату Верховної Ради України). З 1985 року розпочалися збирання і консервація музейних пам’яток, які мали стати надбанням постійно діючої експозиції. Проте в 1989-му було ухвалено рішення про передачу приміщення, що планувалось під музей, для потреб парламентських комітетів.
У віртуальній галереї представлено експонати, пов’язані з історією польського парламентаризму (цього року святкували його 550-річчя), які практично не виставляються, а якщо й експонуються, то зазвичай у рамках тимчасових виставок в приміщеннях Сейму, куди, як можна було пересвідчитись вище, доступ обмежений.
«Польський парламент, як і більшість європейських законодавчих органів, не має приміщення з постійно діючою експозицією артефактів парламентарної культури, а зосереджує свою увагу на презентації ювілейних тимчасових виставок», — пояснив у коментарі для «Голосу України» заступник директора бібліотеки Сейму Блажей Поплавський.
З 1989 по 2017 рр. у стінах парламенту було організовано 268 виставок (231 привозна та лише 37 власних). Із них 25% становили історичні синтези, а решта були присвячені: періоду від Люблінської унії до Першої світової війни (10%), міжвоєнному періоду (30%), від початку Другої світової війни до трансформації 1989 р., новітній історії після 1989 р. (20%). Тим часом у фондах відділу музейних експонатів зберігається понад шість тисяч одиниць: твори мистецтва (картини, графіка, рисунки, скульптури, тканини), документи (стародруки, рукописи, новодруки, документи суспільного життя) та стародавні монети і медалі, що відображають історію польського парламентаризму, починаючи з XV століття, а також фотофонд міжвоєнного (1919—1939 рр.) та повоєнного (після 1945 р.) періодів.
З огляду на відсутність постійно діючої експозиції в комплексі будинків Сейму РП, відділ музейних експонатів у своїй діяльності робить ставку на розвиток «музею без стін» — презентацію вибраних артефактів, джерел, репродукцій музейних предметів у формі паперових та віртуальних публікацій. В них представлено музейні предмети, що відображають найважливіші моменти в історії Сейму та розповідають про пов’язані з ними визначні особистості. Як правило, цифрові репродукції прийнято вважати виключно копіями оригіналів. Проте, завдяки цифровій формі, копії представлені в «Сеймовому музеї уяви», отримують таку функціональність, якої не можна надати автентичній пам’ятці на традиційному музейному стенді. Адже в основі віртуальної експозиції не просто найцінніші музейні предмети, а й інтелектуальна гра між їх репрезентаціями: для прикладу, існує можливість ставити поряд та порівнювати титульні сторінки та різні фрагменти стародруків, а також рідкісні та цінні графіки, що містяться всередині книг, які нереально не те що погортати, а й навіть доторкнутись в традиційному статичному музеї. Така інсталяція значно піднімає рівень сприйняття музейних предметів, адже в перцепції ключову роль відіграє уява відвідувача, завдяки якій експонати (і оригінали, і копії) становлять єдине взаємодоповнююче ціле.
Розвиток техніки та прогрес в дигіталізації музейних фондів дає шанс на повторне «віднаходження» предметів, надання доступу до їх репродукцій широким колам людей, котрі цікавляться історичною тематикою, яких запрошують у віртуальну подорож віхами польського парламентаризму. Прагненням авторів інтерактивних віртуальних інсталяцій для пізнання польського Сейму є долучення до започаткованої кілька років тому загальнонаціональної ініціативи стосовно забезпечення доступу до пам’яток національної спадщини онлайн.

 Група молодих українських політиків під час екскурсії у Сеймі — в галереї сесійної зали.

 

Молоді українські політики ознайомлюються з макетом комплексу будівель польського парламенту.

Фото надані автором.