Організатор — ГО «Форум-Арт» за підтримки облдержадміністрації, облради, департаменту освіти і науки та центру художньо-естетичної творчості учнівської молоді (Запоріжжя), міськради, відділів культури та освіти виконкому міськради і клубу «Маяк» (Бердянськ), а також Торгово-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст». Партнери — БО «Еммануїл», Orphan’s promise, компанія «Оріфлейм», магазин іграшок Chick, шоу-група «Batz», компанія «Бон Буассон», Бердянський машинобудівний професійний ліцей, лазертаґ-арена Andromeda, Копі-центр «Рибка», Сімейний розважальний центр CityFun, Виставка-ярмарок. Генеральний інформаційний партнер — Суспільний мовник Запоріжжя, партнери — Інформгрупа «Pro100», ТРК «ЮГ», «Азовська хвиля», газети «Миг» та «Запорізька правда».
Коли восьмирічна дівчинка проживає драму Гидкого каченяти так, що за мить цей образ пронизує серця глядачів. Коли історія Пітера Пена на сцені справді магічна і в ній хочеться залишитися. Коли діти ставлять японську казку чи поему Шевченка на рівні з найкращими професійними театрами... Тоді мимохіть думаєш: як добре, що у бердянців і запоріжців виникла ідея створити «Казки України» — Всеукраїнський відкритий театральний фестиваль дитячих та юнацьких колективів. Цього року він відбувся вдруге. Три дні, чотирнадцять вистав. І кожна унікальна, як перлина. Часом «неправильна», часом майже досконала, та завжди — незабутня.
Перша з них — «Всі миші люблять сир» (театральна студія «Теремок», Бердянськ) (на знімку). Запам’ятовується щирістю закоханих мишенят, які разом подолали протистояння мишачих родин. Нею відкривалися «Казки...». А далі було все: від українських народних до авторських і світових сюжетів. Від повчальної перлинки-мініатюри «Слон довгий ніс» (Центр соцреабілітації дітей-інвалідів, Бердянськ) до жвавого ярмаркового дійства «Коза-дереза» (Народний театр-студія «Колесо», Мелітополь). Від вистави з власноруч створеними ляльками «Поросятко Чок» (театр ляльок «Петрушка», Мелітополь) до мюзиклу з «живими» інструментами «Мама» (дитячий музичний реабiлiтаційний театр «Iнклюзив», Хортицька академія, Запоріжжя). Перлина «Пітер Пен на межі між дитинством» зачаровує невимушеністю артистів у аристократичних і бешкетних образах (Театр-студія «Ми», Конотоп, Сумщина). А казка «Вовк і семеро козенят на сучасний лад» — акторською органічністю й гумором (Вільнянська спеціальна школа-інтернат). Намистинка «Івасик-Телесик» колективу «Веселка» радує рішенням образу Змії та колоритністю персонажів (Запорізька спеціальна школа-iнтернат «Оберiг»). А «Маленькі історії Андерсена» показують, як природно сучасним українським дітям існувати в європейській культурі (Дитячий театр «Руда ворона», Молодіжний театр, Iрпiнь, Київщина). Приваблює філософським настроєм і гумором «День народження Вовка, або Хижий Заєць» театрального колективу «БравО» (Пологи). Старанністю наймолодших виконавців тішить намистинка-вистава «Камелія та скутер, або Як розвеселити Самотність» (студія «Лицедії», Бердянськ). А «Бонжур, Моллі!» дитячого театру «СВіЯ» (Запоріжжя) підкорює шаленою енергією та вигадливістю...
Тримати в руках ці скарби приємно. Перебирати їх, осмислювати. Згадувати японську казку «Суниця під снігом», у якій вразили стиль, сценографія та акторська взаємодія («Руда ворона»). Або притчу за Шевченком «Відьма», що приголомшила пластичністю й драматизмом образів (Молодіжний експериментальний театр «Карман», Народний театр драми і комедії «Время», Мелітополь)... І зрештою, приємно знати, що поруч є люди, котрі здатні створювати натхненне і справжнє навіть у найскладніші часи.
Запорізька область.
Фото Олександра СОСНОВСЬКОГО.
