Відомство пояснює, що змушене вжити таких заходів тому, що під виглядом гуманітарної допомоги в Україну завозиться товар, котрий потрапляє до магазинів, через які реалізовується. Через шахрайські схеми держава щороку недоотримує платежі та митні збори. Тож Мінсоцполітики вирішило покласти край таким оборудкам.
Як це позначилося на діяльності благодійників власному кореспонденту у ФРН розповіла керівниця організації «Допомога Україні», з невеликого німецького містечка Лобеталь Елізабет КУНЦЕ (на знімку в першому ряду в центрі), про яку вже кілька разів розповідалося у «Голосі України».
— Пані Кунце, Міністерство соціальної політики України намагається навести лад у справі отримання гуманітарної допомоги і надання її людям, котрі мають у ній потребу. Як таке рішення впливає на вашу роботу у цій сфері?
— Порядок у такій справі необхідний. Але хороші наміри українських чиновників цього разу не лише ускладнили роботу, а й заблокували надходження гуманітарної допомоги її отримувачам. Приміром, вісім наших вантажів нині лежать у різних українських партнерів на складах під пломбами. Адже спочатку слід отримати дозвіл комісії з питань гуманітарної допомоги при Мінсоцполітики в Києві, для чого потрібно зібрати купу документів.
Поясню. Приміром, листи з установи, якій благодійники мають передати медичні ліжка, лікарняне устаткування. Тобто, наші партнери беруть вантажну відомість — пропонують лікарні, що саме вони можуть їй передати. А медична установа має письмово підтвердити, що вона потребує такої допомоги і просить підтримати її прохання, звернувшись із листом до Мінсоцполітики.
Із одягом та взуттям так само, тільки сам процес ще ускладнився. Якщо досі наші українські партнери, з якими ми співпрацюємо, мали скласти списки людей, котрі потребують допомоги і якої саме, й надіслати їх до міністерства, то нині нова вимога: до всього, що вказувалося вище, слід зазначити, який саме одяг чи взуття такій людині потрібні, а також… яких саме розмірів! А спробуйте розкласти на «полички» 2—5 тонн вбрання! Один із наших партнерів повідомив, що, аби виконати таку вимогу, йому слід винайняти шість працівників.
— Мінсоцполітики пояснює запровадження цих вимог фактами торгівлі гуманітарною допомогою…
— За українським законодавством, торгувати гуманітарною допомогою заборонено. Ми підтримуємо такі вимоги. Наша організація проводить величезну роботу зі збирання, сортування, пакування товарів від благодійників. Звичайні німецькі громадяни нам у цьому допомагають, жертвуючи кошти на перевезення «гуманітарки» в Україну. Ми веземо вантажі й передаємо їх безплатно громадським організаціям, які опікуються малозабезпеченими, а також безпосередньо людям, котрі потребують найнеобхіднішого, — хворим, немічним, багатодітним родинам, тим, хто опинився поза соціальним захистом, без будь-яких вимог до них. Тепер нам висувають нові вимоги, які ми не в змозі виконати. Приміром, не можемо допомогти безхатькам, оскільки в них немає ані адреси, ані паспорта, відомості про які ми зобов’язані вказати. А саме такі люди потребують нашої допомоги.
— Можливо, Мінсоцполітики знає, як саме виконувати такі вимоги?
— Ми теж знаємо, як саме: винайняти персонал, який би виконував цю роботу. Тільки не маємо на це грошей, оскільки ми — громадська організація. Українська держава досі не спрямувала жодної гривні на гуманітарну роботу нашим українським партнерам. Я розумію, що держава якось намагається боротися із недоброчесними організаціями, які під виглядом гуманітарної допомоги завозять до країни не лише вживаний одяг, а й дизайнерські товари, й не платять податки. І що держава втрачає багато коштів через це. Також не рідкість, що під виглядом гуманітарних вантажів в Україну прибувають недоброякісні товари. Але в підсумку такої боротьби шахраїв не стає менше, а ось кількість організацій, охочих безоплатно допомагати Україні, принаймні в Німеччині — зменшується.
А може, Україні й не потрібні вже такі доброчинці? Може, проблема з малозабезпеченими вже розв’язана? Влітку, доправляючи черговий транспорт з лікарняним оснащенням, меблями для шкіл, товарами першої необхідності, ми переконалися: поки що Україні наша допомога вкрай потрібна. Але ми просимо підтримати нас, великих ентузіастів і друзів України, котрі насправді прагнуть допомагати людям, які опинилися у складній ситуації.
Інтерв’ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.
Берлін.
Фото надано автором.
