Обидва заходи досить жорстко припинили сили правопорядку.

У недільній демонстрації, за офіційними даними, взяли участь майже 40 тисяч осіб, котрі прибули з усієї країни. Пристрасті підігріло також те, що берлінська поліція не дозволила проводити захід. Але штутгартська громадська організація Querdenken 711 (у перекладі на українську —«Нестандартне мислення», а 711 — телефонний код Штутгарта), котра ініціювала акцію, звернулася до адміністративного суду, який буквально за добу до проведення акції скасував заборону.

Оскільки встановлені правила вимагають дотримуватися дистанції, то колона коронаскептиків розтягнулася на відстань три кілометри — від Бранденбурзьких воріт до станції метро «Тіргартен».
Учасники таких акцій протесту переконані, що влада приховує від населення реальний стан справ, не вірять у небезпеку вірусу і не бажають виконувати запроваджені правила, оскільки ті, на їхню думку, порушують права людини. Вони вимагають їх скасувати, натомість «відпустити» ситуацію, давши змогу громадянам самим вирішувати, захищатися їм від вірусу чи ні.
Під час мітингу біля Колони Перемоги організатори вимагали, щоб уряд Ангели Меркель пішов у відставку, а глава Querdenken 711 Міхаель Бальвег навіть оголосив його учасників конституційними зборами, які мають напрацювати новий німецький ... основний закон...

Утім, навряд чи люди, котрі зібралися на мітинг, мали бодай будь-яке уявлення про плани організаторів. Вони прийшли протестувати під такою кількістю різноманітних прапорів, що й не перелічити: численні веселкові від ЛГБТ, червона барва ліваків, стяги так званої ДНР, а також України, РФ, багатьох європейських країн. Представники організації «рейхсбюргерів», котра не визнає існування ФРН, як державного утворення, принесли чорно-біло-червоні прапори. Саме такі вивішували націонал-соціалісти, котрі до цих ще кайзерівських кольорів додали ще й свастику.
Політичні оглядачі зазначають, що така різношерста публіка, котра зазвичай неспроможна досягти компромісу з будь-яких питань, цього разу об’єдналася у спротиві обмежувальним заходам боротьби з пандемією. Утім, як свідчать численні опитування учасників акції, вони висловлювали кожен власний протест — проти несправедливостей, яких начебто зазнали. Чи несправедливості, як такої загалом, або проти того, що вони вважають неправильним...

Приміром, біля посольства РФ у Берліні зібралися праві радикали і німецькі прихильники Путіна. Тож очікувано тут відбулася штовханина. А коли її намагалися припинити поліцейські, то в них полетіли пляшки. Тут поліція затримала майже 200 осіб. Інші протестувальники прорвали поліцейський кордон перед приміщенням Рейхстагу і зайняли його сходи. Коли правоохоронці втрутилися, то в них полетіло каміння. У відповідь поліція застосувала сльозогінний газ.

У неділю біля Колони Перемоги знову почали збиратися противники політики влади щодо обмежень із запобігання поширенню коронавірусу — всього майже дві тисячі осіб. Акція не була узгоджена з берлінською владою, а її учасники, за повідомленням поліції, не дотримувалися дистанційних правил і були без захисних масок. Тому правоохоронці після багаторазових пропозицій протестуючим залишити територію, змушені були припинити акцію. Кілька осіб затримано.

Уже очевидно, що від обмежувальних заходів проти поширення коронавірусу люди стомилися. А радикального способу запобігти захворюванню досі немає. Ангела Меркель та її уряд, як можуть, так і ведуть боротьбу з пандемією. Здебільшого суспільство, якщо й не підтримує ці заходи, то все-таки дотримується правил: у міському транспорті рідко який пасажир не надягає захисної маски, не зайдеш без неї у магазин чи інші місця громадського користування.

Але в суспільстві є також громадяни, котрі не вважають цю небезпеку такою вже загрозливою. Більш того, закидають владі порушення прав людини загалом, висловлюючи свою позицію на мітингах чи демонстраціях. Якщо вона навіть здається уряду нелогічною чи безглуздою, то він не мав би її ігнорувати або жорстко припиняти. А чому б не піти на діалог з протестуючими? До речі, хіба не до діалогу з опозицією люблять закликати європейські партнери?

Берлін.