Раніше у російському місті Твер польські дипломати покладали квіти під будівлею колишнього управління НКВС (нині це один із корпусів місцевого медичного університету). Цей рік особливий, оскільки на 
2 вересня припала 20-та річниця відкриття польського військового кладовища у Мєдному. Тож після покладання там вінків польська делегація, за традицією, попрямувала до Твері. А тут несподіванка — брама перед делегацією була зачинена, поляків уперше за всі роки цього дня не пропустили на територію університету.

«Ніколи раніше не бувало такого, щоб польській делегації не дали можливості пройти до злопам’ятної будівлі з метою вшанування співвітчизників — жертв сталінського терору», — наголосив повірений у справах Посольства Республіки Польща у Москві Яцек Сьлядевський. Він розповів журналістам, що свої дії росіяни пояснили «обмеженнями, пов’язаними із COVID-19» та «фактом відсутності на будівлі таблиці на згадку про жертв Катинського злочину». До слова, вона була демонтована представниками прокремлівського Національно-визвольного руху навесні цього року, про що «Голос України» писав у травні.

Принагідно польський дипломат повідомив, що зовнішньополітичне відомство країни увесь час здійснює необхідні формальні заходи задля повернення меморіальної дошки на своє місце, де вона була встановлена 1992 року. На ній польською і російською мовами був напис: «Пам’яті в’язнів табору в Осташкові, замучених НКВС у Калініні (назва Твері в радянські часи. — Ред.), на пересторогу світові — Катинська сім’я».

Поляки запевняють, що відвідуватимуть це місце й надалі, попри те, що цьогоріч не отримали згоди, щоб вшанувати пам’ять своїх предків згідно з традиційним, виробленим у попередні роки церемоніалом.

Навесні 1940 року тут було розстріляно польських військовополонених, захоплених під час вересневої кампанії 1939 року після нападу СРСР на Польщу. Йдеться про 6295 польських офіцерів (Війська Польського, поліції, військової жандармерії і прикордонної служби) з табору в Осташкові, яких у рамках «катинського розстрілу» енкаведисти «ліквідували» пострілами у потилицю в підвалах управління НКВС по Калінінській області, а сліди свого злочину, як їм видавалося, назавжди сховали у масових могилах у Мєдному — на території своєї ж бази відпочинку, яка перейшла у спадщину КДБ і залишалася закритою до початку 90-х років XX століття. У 2000-му на місці захоронень відкрито польський військовий некрополь.