Знаний український дитячий письменник Василь Шкіря — невгамовний! Мало того, що вміло жонглює сюжетними лініями, та ще й поєднує у своїх творах атрибути різних жанрів. Книжка «Бітанга»*, яка нещодавно вийшла з-під його пера, яскраво це підтверджує.

У новій книжці вміщені детективи «Бітанга» та «Гірський живчик на контрабандній рані», повісті — автобіографічна «Небезпечна краса» і пригодницька «Житіє Зайчика-Контрабандиста». Що об’єднує ці чотири твори? У кожному по-своєму розкриваються жадоба окремих персонажів до легких грошей та проблеми цих героїв із законом.

Автор чотири десятиліття віддав районній газеті «Нове життя» й у новій книжці використав чимало автобіографічного. Скажімо, у «Бітанзі» головний герой Івась народився саме у рідному селі Василя Шкірі Загаття. Сам автор доволі тонко відчуває особливості сільського співжиття батьків, дітей, бабусь і дідусів. Їхні образи вдало змальовані в «Небезпечній красі». Тут чимало уваги приділено традиціям, зокрема колядуванню. У «Гірському живчику...» подано сцени застілля, підкреслюється гостинність закарпатців, йдеться про рецепти здорового харчування.

Раніше «Бітанга» мав назву «Король жебраків». Автор його осучаснив і повторно подав на розсуд читача. Твір починається фразою: «То було не за царя Гороха, коли людей було трохи...». Такий початок притаманний казці, хоча сам твір за жанром — детектив. Є тут і фантастика. Коли ледацюга й бітанга Івась залишився у сирому приміщенні сам і не міг звідти вийти, з ним заговорив тристарічний чарівник і допоміг вибратися та зловити злочинця Гровфі. Загалом у «Бітанзі» порушена значуща соціальна проблема — бажання сучасної молоді заробляти легкі гроші.

Із «Бітангою» дещо перегукується «Живчик...». Головному героєві Василькові батьки радять добре вчитися, щоб вибитися в люди. Та він не хоче: мовляв, освічені працюють за кордоном чорноробами. Якось хлопець знаходить у лісі контрабандні сигарети і зв’язується із бандитами. Згодом починає усвідомлювати, що став на хибний шлях. Йому неабияк допомогла Баба Яга — подарувала шапку-невидимку та кросівки-скороходи. Детективи у письменника закінчуються казково. Василько виправився і допоміг зловити злочинців.

У «Небезпечній красі» автор намагається розплутати клубок подій, куди вплітається навіть любовний багатокутник. І лише у кінці повісті стає зрозуміло, хто і в чому насправді винен.

Про автора

Василь Шкіря почав писати з шостого класу. Він — лауреат всеукраїнської премії імені Володимира Кобилянського, чотири рази отримував обласну премію імені Федора Потушняка. Шкіря також удостоєний спільної відзнаки Закарпатської облдержадміністрації та обласної ради «За розвиток Закарпаття». Видав 24 художні книжки.

Іршава Закарпатської області.

*Бітанга — баламут, розбишака, пройдисвіт.