Розпочинається вона з першим Адвентом і триває до Святвечора, 24 грудня. Для багатьох цей передріздвяний період, як і саме Різдво, можливість більше побути разом із сім’єю, насолодитися найпопулярнішими німецькими традиціями.
Одна з тих, без котрої неможливо уявити передсвяткове буття, — різдвяний вінок. На ньому розміщують чотири свічки, котрі запалюють одна за одною щонеділі до самого Різдва. Але не всі, хто це робить, знають, що в середині ХІХ століття на різдвяному вінку було 24 свічки. Його «винайшов» протестантський теолог і педагог Хінріх Віхер. Він хотів дати можливість своїм учням самостійно лічити дні до настання Святвечора.
Із часом на вінку залишилося лише чотири свічки, але великі. Та й сам цей атрибут зазнав змін — нині він не має бути неодмінно круглим. Сучасники виготовляють його найрізноманітніших форм — пірамідок, човників, трикутників. Головне, що свічок на ньому має бути чотири.
Але й решта свічок не канули в історію. Вони започаткували Адвент-календар із 24 комірчинами з віконечками, до яких, щойно прокинувшись, мчать діти, аби відчинивши їх, отримати солодкий сюрприз.
Ще одна з неодмінних німецьких різдвяних традицій — подарунки. Здебільшого в домівку їх приносить Санта-Клаус. Але часто пакунки заздалегідь надсилають родичі чи знайомі, котрі не можуть вручити персонально. Зазвичай їх розпаковують у Святвечір, напередодні Різдва.
Лінгвістичне походження «роздавання різдвяних подарунків» — від середньоверхньонімецького «beschern», що в перекладі приблизно означає «данина від Бога». Це тому, що всього кілька поколінь тому різдвяні подарунки вважалися подарунками Христа.
Серед сталих у цьому сенсі традицій збереглася також різдвяна вистава. У багатьох школах, церквах, театрах і культурних центрах напередодні Різдва традиційно розігруються вистави. Вони розповідають різдвяну історію про Йосипа, котрий шукає притулку, і про його дружину Марію, яка народила немовля Ісуса.
Але від самого початку історична «Різдвяна вистава» мала також й інші сцени з Нового та Старого Заповіту — такі, як вигнання Адама та Єви з Раю. Традиційно в кожній сім’ї серед декорацій неодмінно є кріпе — ясла, у які Марія поклала свого сина.
А ось новорічна ялинка — стародавня німецька традиція — підкорила цілий світ. Навіть язичники приносили вічнозелені гілки в свої домівки як символ життя і родючості. Вперше ялинку прикрасили бременські майстри в 1570 році — випічкою, яблуками та горіхами. І такі встановлювали у своїх цехових будинках.
І чи не найситніша німецька традиція — різдвяні пригощання. Хоч на колір і смак товариш не всяк, але вважається, що найголовніша їжа — картопляний салат, усі різновиди сосисок чи засмажений гусак, червона капуста, кльоцки.
Різдвяний піст розпочинається у день Святого Мартіна — 11 листопада і триває до Святвечора. Хоча для більшості людей нині не має значення, коли закінчується піст.
Але найбільша та найголовніша радість — родина неодмінно збирається разом, щоб у мирі й злагоді провести кілька затишних передріздвяних вечорів і, власне, саме свято.
Берлін.
Фото автора.