— У той час, — пригадує Стів, — я переживав дуже складний період свого життя. Після перенесеної онкологічної операції та реабілітації опинився вдома сам на сам. Родини не мав, друзі займалися своїми справами. Тоді вирішив не сидіти в чотирьох стінах, а поїхати волонтером в одну з країн, де діти потребують допомоги та уваги.
Так Стів опинився у Черкасах. Дні, проведені разом з вихованцями дитячого будинку, волонтер запам’ятав на все життя. Він розповідав дітям про свою країну, навчав англійських пісень та ігор, грав з ними у шахи та шашки, ходив у похід до лісу. Доброзичливість та щирість іноземця привернули до нього не лише дітвору, а й вчителів та вихователів дитбудинку. Стіва запрошували приїжджати ще.
На жаль, здоров’я не дозволило Стіву більше мандрувати. Проте волонтерство він не полишив. Постійно підтримує зв’язок з благодійною організацією, яка опікується сиротинцями. Щозими впродовж останніх дванадцяти років надсилає поштою до Черкас святкові пакунки з солодощами для малечі, позбавленої батьківського піклування.
— Я ретельно підбираю асортимент ласощів, — ділиться Стів. — Упаковую в торбинки-чобітки або яскраві обгортки, підписую. Роблю це з любов’ю. Хочу, щоб діти попри далекі відстані відчули моє тепло і турботу про них.
Вихованці черкаських дитячих будинків нині готуються надіслати «дядечку Стіву» свої подяки — різноманітні малюнки із сердечками.
Фото з архіву Стіва ШПРОТТА.
