Він увійшов до десятки найкращих педагогів України за версією щорічної національної премії для вчителів-агентів освітянських змін Global Teacher Prize Ukraine.

— Я з великої учительської династії, — розповідає Микола Дмитрович, — а із школою № 17 пов’язані кілька поколінь моєї родини. Коли я прийшов у сімнадцяту школу студентом-практикантом після четвертого курсу ЖДУ імені Івана Франка, мені запропонували викладати учням інформатику хоча б один день на тиждень. У мене був дуже класний вчитель-наставник, Валерій Семенов, який одразу ж, з першого дня мого вчителювання, підсадив мене на участь у конкурсах. Відтоді я постійно шукаю здібних дітей для участі у проектах, щоб допомогти їм далі вибитися у світ.

Для школярів участь у різноманітних конкурсах, турнірах юних інформатиків, олімпіадах та шкільних кінофестивалях — це чудова нагода творити, навчатися і реалізовувати свої ідеї на практиці. Починаючи з 2016 року учні Миколи Тарасюка успішно захищають честь України на престижному міжнародному конкурсі INFOMATRIX у Румунії і повертаються додому не з порожніми руками. Зокрема, під час останньої перед пандемією поїздки до Бухареста його вихованці вибороли дві золоті та одну срібну медалі — справжній тріумф для житомирян.

«Чарівні копнячки»

Микола Тарасюк переконаний: сучасні діти прагнуть навчатися мобільно і нестандартно. Його учні опановують анімацію, комп’ютерну графіку, створюють короткометражні фільми...

— Нині вчителям необхідно переналаштуватися і працювати з новим поколінням дітей, яке досить активно і швидко навчається, — переконаний педагог. — Буває і так, що вже з 8—9-го класу діти працюють і заробляють гроші. Тому я відходжу від старих вчительських стандартів. Кажу своїм учням: уявіть собі, що ми — маленька ІТ-компанія. Я — не вчитель, а менеджер, який змушує вас працювати і роздає «чарівні копнячки». Я займаюся на своїх уроках профорієнтацією, пояснюючи дітям, де вони реально можуть застосувати свої знання. Для того, щоб на кожному занятті діти працювали, треба постійно вигадувати щось нове. Наприклад, за роки викладання у восьмому класі я розробив цикл цікавих уроків, на яких діти працюють і змагаються маленькими командами, а я координую їхні дії. Ми граємось і водночас опановуємо важливі для майбутньої професійної діяльності навички. Залежно від віку учнів треба бути для них і ментором, і другом, і партнером, і людиною, яка підштовхуватиме їх до нових звершень.

Девіз Миколи Тарасюка — «Думай глобально — дій локально». Проекти, над якими працюють його учні, покликані змінювати життя у громаді на краще. Зокрема, проект «Розумійка» для дітей з особливими освітніми потребами, який був відзначений бронзовою нагородою на міжнародному конкурсі INFOMATRIX-2017, уже успішно застосовується у кількох областях України.

Волонтерство

— У нашій школі досить активний волонтерський рух, і я теж займаюся волонтерською діяльністю. Вже п’ять років дружу з громадською організацією «Діти сонця». Якось я запитав: які у вас є засоби, щоб навчати «сонячних» діток, як ви їх готуєте до школи? Після чого запропонував своїм учням на гуртку створити навчальний засіб для дітей із синдромом Дауна. Ця ідея знайшла відгук у Даніїла Шмідта, котрий швидко знайшов спільну мову з підопічними центру. Кожен модуль програми розроблявся за консультаційної підтримки вчителів і психологів, які працюють з особливими дітьми, а також їхніх батьків. «Розумійка» допомагає дітям навчатися в ігровій формі, розвиває їхню логіку, мислення, увагу, а завдяки використанню клавіатури, мишки і тачпаду — мануальні здібності. З роками «Розумійка» переросла у досить потужний проект: з одного боку, діти готувалися до навчання у школі, а з другого, ми прищеплювали їм певні цінності та знайомили їх з життям у місті. Наприклад, дитина приходить до віртуального парку, збирає і сортує сміття та отримує за це гроші, які можна витратити на покупки у крамниці. Нині маємо замовлення від львів’ян: проект необхідно адаптувати для дітей з порушеннями слуху. У нашій школі є учні, які знають мову жестів і готові допомагати, тому ми потроху працюватимемо далі у цьому напрямі, — ділиться планами Микола Тарасюк.

Інкубатор стартапів

Серед інших проектів його учнів — інкубатор стартапів, тобто платформа, яка дає можливість інвесторам зв’язатися з авторами ідей, відстежувати, як розвивається проект на кожному етапі та куди витрачаються кошти, а також проект Learncity — своєрідний тренажер інтернет-банкінгу для дітей. На цій платформі вони можуть відкрити рахунок, сплачувати кредити, переказувати гроші з картки на картку, оплачувати комунальні послуги, робити покупки в інтернет-магазині — тобто опанувати на практиці важливий аспект дорослого життя.

— Один з останніх наших проектів називається Generation 21, — розповідає Микола Тарасюк. — На його ідею нас надихнула стаття французького нейропсихолога Мішеля Демюрже про негативний вплив гаджетів на розумовий розвиток дітей. Ми провели опитування серед школярів і дорослих інтернет-користувачів та розробили графічний інструментарій для психологів, що може використовуватися для роз’яснювальної роботи з батьками та під час роботи з учнями. Звісно, від технічного прогресу вже нікуди не втечеш, але ми допомагаємо дітям шукати баланс між навколишнім світом і технологіями. А як нагадування про необхідність дбати про цей баланс і боротися із залежністю від гаджетів — даруємо учням спеціальну наліпку для їхніх мобільних пристроїв.

Ще у 2012 році Микола Тарасюк зацікавився можливостями дистанційного навчання, які останнім часом набули особливої актуальності, і розробив для цього своєрідну соціальну мережу, де діти та вчителі могли створювати власні групи й розміщувати матеріали, а також спілкуватися у режимі відеоконференції. Утім, тоді колеги вважали молодого вчителя романтиком, який мріє про нездійсненне. Але після запровадження весняного локдауну досвід педагога у сфері дистанційних технологій виявився неоціненним. Вчитель швидко створив шкільний сайт для віддаленої роботи з учнями та адміністрував його, консультував колег з питань цифрової та медійної грамотності, знімав відеоуроки, організовував закриті ефіри в Інстаграмі та YouTube, вів заняття у Google Classroom та Zoom... Для своїх учнів Микола Тарасюк придумав незвичайне заохочення — за виконання всіх завдань школярі мали змогу отримати спеціальні брендовані браслети з логотипом вчителя «Mitrich, crazy teacher from Ukraine», а найсумлінніші — ще й футболки. Така мотивація виявилася значно ефективнішою за традиційні шкільні оцінки.

Батьківські збори на стадіоні

Особливу роль у житті житомирського педагога відіграє спорт. Як колишній капітан шкільної та університетської команди з баскетболу Микола Дмитрович став класним керівником одного з п’яти спеціалізованих футбольних класів, відкритих у школі у рамках співпраці зі СДЮСШОР «Полісся».

— У школі я заміняю своїм хлопцям і тата, і маму. У них шалений графік: ранкове тренування, уроки, вечірнє тренування, а вихідними — змагання та турніри. Ми — класні керівники та вчителі — співпрацюємо з тренерами, ходимо на матчі, підтримуємо дітей, спілкуємося з батьками. На стадіоні на трибунах можна одразу і батьківські збори проводити, — усміхається Микола Тарасюк.

І педагог, і його вихованці перебувають у постійному русі та мають безліч планів на майбутнє. Вчитель мріє про краще матеріально-технічне забезпечення міських шкіл, що допоможе розкрити таланти кожної дитини: STEM-лабораторії, мультимедійні студії, набори Arduino та LEGO Mindstorms EV3, окуляри віртуальної реальності, Raspberry Pi...

— У Житомирі багато класних вчителів і потужна кафедра інформатики, — наголошує Микола Тарасюк. — Велика рушійна сила і поштовх для розвитку шкільної освіти мають бути безпосередньо у наших громадах, бо ми отримали певну автономію і фінансування. Не треба сподіватись на когось, хто прийде і розв’яже за вас усі проблеми. Потрібно працювати, стукати у двері та добиватися, щоб вам відкрили.

Житомир.

Фото з архіву Миколи Тарасюка.