Під час Кубка Дерюгіної, який відбувається навесні, за результатами наших спортсменів стежать не тільки віддані фанати, а й навіть далекі від спорту люди. Це вже своєрідна традиція. Треба визнати, досить хороша. Адже саме після таких спалахів інтересу до дитячих секцій ДЮСШ приходить багато малюків, які мріють стати олімпійськими чемпіонами.

Гарні слова нещодавно сказав в інтерв’ю одному зі ЗМІ міністр молоді й спорту Вадим Гутцайт: «Аби діти хотіли займатися спортом, треба розвивати ДЮСШ, підтримувати розвиток секцій різних видів спорту через облаштування спортивних залів та майданчиків. Треба займатися популяризацією спорту та створенням умов, щоб для дітей спорт, як мінімум, став способом проведення дозвілля і, як максимум, переріс у професійний вектор».

І справді, у цьому немає нічого поганого, навіть навпаки. Однак чиновники воліють мовчати про те, що фінансування спорту переважно не їхня заслуга. І якщо у великому спорті можна покладатися на гроші спонсорів чи преміальні за виступи на турнірах, то у батьків, які хочуть, щоб їхні діти займалися спортом, сподівання лише на свій гаманець.

«Голос України» 25.11.2020 року в матеріалі «Насамперед — гроші! А вже потім — результати» розповідав, як один з найяскравіших олімпійських видів спорту — художня гімнастика — перетворився на прерогативу винятково забезпечених сімей. Адже хоч як прикро констатувати, але фінансування проведення більшості всеукраїнських та міжнародних турнірів у цьому виді спорту беруть на себе батьківські комітети. А це костюми, інвентар, оплата проїзду, проживання і навіть самі тренування. Невже справді все так сумно і нікому немає діла до проблеми?

Щоб прояснити ситуацію, «Голос України» неодноразово звертався до чиновників з такими запитаннями: скільки грошей минулого року виділено на утримання ДЮСШ з урахуванням бюджетів усіх рівнів, державної субвенції, інших джерел фінансування? Хто і як розподіляє фінансову підтримку спортсменам? Яка частка витрат лягає на батьківські комітети?.. На жаль, чіткої відповіді ми тоді так і не отримали від Мінмолодьспорту. Проігнорувала нашого листа і президент Федерації гімнастики України Ірина Дерюгіна.

Оскільки ненадання відповіді на запит порушує наше право на інформацію, редакція змушена була звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У результаті довгоочікуваного листа все-таки отримали. Щоправда, від директора Української федерації гімнастики Олександра Сухомлина. На жаль, чиновник і цього разу не надав громадськості чіткої відповіді. У листі лише йдеться про те, що ДЮСШ справді отримують фінансування з бюджету на оплату заробітної плати тренерів згідно зі штатним розписом та оплату згідно з потребами школи. А, мовляв, інформацією щодо обсягів фінансування шкіл федерація не володіє. То що приховують чиновники?

Однак, думаю, читачам буде цікаво знати, що насправді фінансування спортивних шкіл все-таки відбувається. І лише торік на утримання всіх ДЮСШ з бюджетів різних рівнів було виділено 3 мільярди 776 мільйонів гривень. Погодьтеся, сума досить пристойна. Тож куди йдуть і як витрачаються бюджетні гроші?

І ще дещо про саму діяльність Мінмолодьспорту. Привертає увагу звіт Рахункової палати «Про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству молоді та спорту України на фінансову підтримку громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування (за 2019 рік)». Зокрема, у ньому йдеться про те, що «Мінмолодьспорту не забезпечило організацію належного внутрішнього контролю за плануванням і використанням коштів державного бюджету, зокрема за взяттям бюджетних зобов’язань і витрачанням бюджетних коштів їх одержувачами, як передбачено пунктом 9 частини п’ятої статті 22 Бюджетного кодексу України. Також виявлено низку інших зовнішніх і внутрішніх чинників, що не сприяли ефективному та раціональному використанню грошей і, як наслідок, негативно впливали на спортивні досягнення».

Щороку держава збільшує обсяги асигнувань, що виділяються на забезпечення розвитку спорту вищих досягнень. Зокрема, за останні п’ять років обсяг фінансових ресурсів, які спрямовуються на це, зріс удвічі. Водночас фахівці, дотичні до галузі, постійно нарікають на недостатнє фінансування належної підготовки спортсменів. Але чи насправді спортивній галузі бракує бюджетних коштів?

Відповідь на це запитання частково можна дати, проаналізувавши результати заходу державного фінансового контролю, що проведений у цій сфері. Зокрема, відповідно до Плану заходів державного фінансового контролю на ІІ квартал 2020 року Держаудитслужба провела ревізію фінансово-господарської діяльності державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» за період з 01.01.2017 року по 30.04.2020 року.

«Ревізією встановлено порушень на загальну суму 80 472,7 тис. грн, з них таких, що призвели до втрат, — на суму 13 417,4 тис. грн, та недоотримання державним бюджетом на суму 551,1 тис. грн», — йдеться у повідомленні відомства.

Зокрема, численні фінансові порушення допущено під час використання бюджетних коштів на організацію, проведення та участь національних збірних команд України у спортивних заходах. Нарікаючи на недостатнє фінансування, спортивні функціонери водночас втридорога закуповували тренажери, у закордонні відрядження на змагання відправляли купу зайвих людей, купували підробки спортивних брендів за цінами оригіналів тощо.

На жаль, такі реалії сьогоденні. У будь-якому разі, перед батьками нині постає альтернатива: або приректи своїх дітей на просиджування біля телевізора чи комп’ютера, або, не шкодуючи грошей, платити за все. І, схоже, саме так нині відбувається не лише в художній гімнастиці, а й в інших видах спорту.

З усього випливає, що інформація умисне приховується. Чи не є тут корупційна складова? Аби остаточно прояснити ситуацію, редакція змушена звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції.