Мила бабуся-сусідка попросила мене супроводжувати її до центру вакцинації на призначений час.
Знаю, що 77-річна фрау Зіберт могла б обійтися і без моєї допомоги, оскільки, за потреби, нею опікуються спеціальні служби, зрештою вартість проїзду на таксі до центру вакцинації і назад сплачує її страхувальна каса. Та й бабуся вона ще достатньо мобільна. Але підозрюю, що фрау Зіберт подобається моє товариство, аби, крім справи, мати ще й приємну співбесідницю.
Сусідка показала мені файлик із паперами, котрі слід заповнити перед тим, як їхати на вакцинацію: анкети — на що, коли, де, як хворів, прищеплювався тощо. Неодмінно слід прихопити посвідку особи та санітарну книжку (в неї запишуть дані вакцинації проти коронавірусу, аби далі фрау не мала клопоту з поїздками/перельотами і вдома, і за кордоном). У запрошенні було прохання прибути на вакцинацію не зарано і не запізно, щоб під «голку» потрапити о 10 год. 45 хв.
Дату фрау Зіберт обрала на 7 квітня. Оскільки не зважилася на вакцину AstraZeneca через несприятливу репутацію цього препарату, то довелося чекати два тижні на Pfizer. Центр, обраний бабусею для щеплення, — колишній аеропорт Берлін-Тегель, котрий влада недавно закрила як такий, що не відповідає сучасним вимогам. Забігаючи наперед, скажу, що кращого й практичнішого приміщення для вакцинації годі шукати — величезна порожня будівля, де без проблем можливо обладнати потрібні параметри для медиків і пацієнтів.
Замовлене таксі прибуло хвилина в хвилину. Чемний водій вочевидь був обізнаний, куди саме везтиме пасажирку. Спитав лише: фрау платитиме з власного гаманця чи має купон? Утім, перепитавши про її вік, зрозумів, що платитиме страхувальна каса.
На під’їзді до аеропорту, там, де раніше розміщувалося табло прильоту/вильоту, перший контроль — співробітник служби безпеки, про що свідчив напис на його яскраво-жовтому жилеті, поцікавився: куди й навіщо прямуємо, запитав: чи має фрау всі необхідні документи і дозволив проїзд. Таких контролів було ще три! Уся територія перед будівлею центру вакцинації була «засіяна» цими жовтими жилетами: складалося враження, що таких працівників тут щонайменше кілька сотень. Вони контролювали не лише рух таксі, а й паркування приватних авто. Та й навряд чи можливо тут було б прогулюватися без діла.
Таксі доправило нас до входу в центр. Водій, отримавши купон на оплату від співробітника центру в обмін на пасажирів, рушив далі, а ми потрапили під опіку ще одного «жилета», котрий зустрічав прибулих на вході. Процедура миттєва: дезінфікуйте руки тут, далі праворуч до віконця №11. Молодий чоловік за склом узяв усі папери пацієнтки, кілька хвилин звірки/перевірки — підпишіться ось тут, шарикова ручка в коробці ліворуч, використану покладіть у коробку праворуч, усього найкращого, вам прямо…
На проході завдовжки метрів зо 50 кожні 5—10 м столи працівники центру в масках, як, утім і всі, хто перебував у приміщенні, котрі підтверджували: «Так, прямо, будь ласка!» Нарешті дісталися у розташування кабінок для вакцинації — такі, як на виборах. Нам дісталася одна з них, де привітний молодик попросив усі документи: запрошення, посвідку особи, анкети з відповідями — все перенесено в базу даних. В одній із анкет він підкреслив відповідь червоним маркером.
До кабінки увійшов молодий чоловік. Саме він і мав вакцинувати фрау Зіберт. Перед входом дістав із заклеєного пакета білий разовий халат. Після неодмінного: «Гутен морген!» запитав пацієнтку: «В анкеті ви вказали, що мали позитивний результат тесту на коронавірус. Коли і де це було?»
Фрау Зіберт дуже здивувалася, бо недавно лежала в клініці, де робили тест, але його результат був негативний. З’ясувалося, що вона переплутала квадратики з «так» чи «ні». Медичний працівник вніс поправку, підписався, і рівно о 10.45 уколов пацієнтці препарат. Пояснив, що вона має посидіти якийсь час у зоні відпочинку — про всяк випадок, і: «Бажаю здоров’я, до побачення під час другого щеплення за місяць. Направлення у цьому конверті».
Уся процедура — від порога до вакцинації — забрала 15 хвилин. Після кількахвилинного перепочинку — зі збереженням дистанції 2 м — підійшов ще один працівник. Він провів нас до таксі, підсадив фрау Зіберт, віддав купон з адресою місця доправлення пасажира водію таксі й: «Аuf wiedersehen!»
Враження: кількасот людей різних професій від прибиральниці, служби безпеки до лікарів, медбратів і медсестер задіяні в процесі вакцинації — і жодної метушні, непорозумінь чи безладдя. Жодного роздратування у разі, якщо пацієнт чогось не зрозумів чи помилився, приязні посмішки і готовність допомогти. Жодного збою чи метушні. Мимоволі — очі на лоба: «Як їм це вдається!»
Фрау Зіберт залишилася задоволеною. Стовідсоткове тому підтвердження — запрошення на каву «в зручний для вас час». Знає, що я ціную її каву, яку вона готує так, що переплутати з будь-якою іншою неможливо…
Берлін.
