Традиційно українці йдуть на цвинтарі. Ніде правди діти, саме тоді відбувається і «генеральне прибирання» могил. Ті, кому доводилося бачити, якими охайними є цвинтарі в західних країнах, дивуються: як це вдається?

Уявіть собі старовинний парк з віковими ялинами, платанами, акаціями, розмаїттям квітуючого світу — різного о будь-якій порі року. Тут на всі голоси виспівують птахи, а затишними алеями та доріжками можна бродити годинами, думати про вічність, і ніхто тебе не потривожить. Але цей «парк» — одне з комунальних кладовищ берлінського району Панков...

Воно дуже нагадує традиційне німецьке поселення, де все має сенс і добре продуману форму існування: алеї, доріжки, «перехрестя» із вказівниками розташування поховань, затишні лавочки, а також водопровід, де можна набрати води, для чого поруч на підставках знайдете «поливалки», облаштовано й місця для зів’ялих квітів. А на добротному зеленому газоні, де покояться колишні мешканці Берліна, невисокі надмогильні камені з лаконічними написами: хто саме й коли народився та помер.

На самих могилах і навколо — неймовірна кількість квітів: від скромних маргариток до розкішних лілій і троянд. Але вражає не тільки це: куди не кинь оком — усі поховання доглянуті, жодної занедбаності, засохлих кущів чи рослин. Як вдається так утримувати величезну територію, де тисячі й тисячі могил?!

З’ясувала. Все, що має стосунок до організації похорону та поховань, у ФРН регламентується законодавством. Щоправда, кожна федеральна земля до основного ухвалює свій закон, додаючи чи змінюючи правила відповідно до звичаїв і традицій у власному регіоні.

Та передусім зазначу, що похорони в Німеччині недешеві. Вартість ритуальних послуг — підготовка місця поховання, організація церемонії, транспортування, приміром, цього року становить від чотирьох до десяти тисяч євро — залежно від рівня побажань їхнього замовника.

А тепер, власне, про догляд за могилами. В адміністрації цвинтаря без проблем дізналася, що середня ціна за одне місце з урахуванням витрат на церемонію прощання, поховання і догляд за могилою терміном на 20 років нині становить 1500—2500 євро (у різних землях по-різному, але в таких межах). Утім, вартість послуг щороку змінюється. Якщо замовити також утримання надмогильного каменя чи плити на такий само термін, то за це доведеться заплатити ще від 3000 до 8000 тисяч євро (ціна може змінюватися).

Для догляду за могилами існує два варіанти: за бажання, це можуть бути родичі покійного або найнятий у цвинтаря садівник. Ціна його роботи залежить від площі могили, затраченого на догляд за нею часу, кількості висаджених тут рослин. У вартість такої послуги входять догляд та озеленення ділянки, удобрення ґрунту, оновлення зелених насаджень.

На зиму всі могили слід неодмінно накривати — сосновим чи ялиновим гіллям із корою, шишками, чи композиціями з них — у букетах або вінках. Але прикрашати поховання штучними квітами нікому й на думку не спаде: адже це шкодить довкіллю. Та й прибирання таких «прикрас» надто дорого обійдеться платникам податків, кошти яких теж спрямовуються на догляд цвинтарів. Середня ціна послуг садівника становить 0,5 цента на день.

А якщо родичі не мають змоги платити садівникові чи не бажають, то вони можуть самотужки доглядати за могилкою. Але робити це слід так, як вимагають правила, в котрих чітко виписано, яким має бути догляд. Родичі покійного не можуть їх ігнорувати, адже в такому разі служба порядку цвинтаря негайно стягне з них 700 євро штрафу. Тож ідеально доглянута могилка прабабусі — ще не лише ознака незгасної любові до покійної…

Також адміністрації цвинтарів у кожній землі визначають період оренди місця поховання. Найкоротший її термін становить шість років, найдовший — 20. Після його закінчення родичі покійного повинні знову сплатити за місце. Якщо ж вони цього не зроблять, то надгробок з могили прибирають, останки похованого кремують, а місце знову продають.

За даними державної статистики, майже 40% німців обирають поховання у домовині, а 60% віддають перевагу кремації — не в останню чергу й тому, що такий спосіб остаточно по-
прощатися із цим світом значно дешевший від традиційного: від 2000 до 4000 тисяч євро.

Урну з прахом можна розмістити на цвинтарі, в колумбарії, у лісі (вважається, що прах покійного через коріння дерев повертається у круговорот життя), на лузі чи розвіяти над морем. Приміром, у Панкові для цього визначені просторі й доглянуті газони, де урни з прахом опускають у глибокий отвір, який закривається гранітною плиткою з іменем і датами життя покійного. Сюди приносять квіти ті, хто його пам’ятає.

Не менший «попит» і ще на один вид поховань — анонімний: урну опускають у землю на спеціальному газоні, але без встановлення будь-якого знака. Саме так здебільшого заповідають поховати себе самотні люди, котрі усвідомлюють, що дбати про утримання їхньої могили немає кому. Або ж ті, хто не вважає за потрібне, аби їхнє поховання провідували в такий спосіб. Проте тут є, де покласти квіти — від усіх, хто таки прийде в це місце вічного спочинку родича чи друга.

За газонами, засіяними травами з дрібними квітами, за рахунок комуни доглядають працівники кладовища.

Історія німецьких традицій поховання давня і цікава. В Панкові, як і на інших цвинтарях, зустрінете добротно доглянуті могили початку XVIII століття. А також строгі надгробки похованих полеглих під час Першої і Другої світових війн, навіть братські могили невідомих, котрі намагалися відстояти Берлін весною 1945 року (такі охороняються федеральним законодавством). Сюди теж і досі приходять уже їхні нащадки, а спеціальний подіум завжди заставлений квітами — для всіх цих сотень і сотень, котрі знайшли тут останній спочинок...

На німецьких цвинтарях не побачите помпезних пам’ятників навіть знаменитостям, відомим політикам чи будь-кому: встановлені законом норми (дуже скромні!) для таких випадків неухильно виконуються. Але всі, без винятку, поховання і вся навколишня природа однаково ретельно доглядаються — нехай би скільки років не минуло з часу, коли людина пішла у засвіти…

Берлін.

Фото автора.