Тим часом українська сторона цього процесу вважає, начебто проект ще цілком можливо зупинити, німецька — що транзит має бути завершений, американська — сприйняла сам факт майбутнього пуску його в експлуатацію як доконаний, а російська — вже вкотре обіцяє, що блакитне паливо піде до ФРН цією трубою розбрату до кінця року...

Але оскільки всі сторони пов’язані між собою обіцянками, сподіваннями, надіями, запевненнями на зразок: «Усе буде в шоколаді!», то навколо проекту ще триває видимість активної діяльності на благо… бідних, тобто вочевидь постраждалих у цій справі. І, як заведено, всі учасники чогось очікують один від одного, когось у чомусь запевнюють та знову обіцяють.

Приміром, Берлін, вустами офіційного представника уряду Штеффена Зайферта заявив на брифінгу 7 квітня, що угода Росії та України про газовий транзит, укладена до 2024 року, дотримуватиметься. А це означає: Україна і після запуску «Північного потоку-2» залишається країною-транзитером.

Зайферт процитував слова президента РФ Володимира Путіна про те, що для подальшого постачання російського газу в Європу українською ГТС після закінчення терміну контракту потрібна «добра воля» Києва. Офіційний представник уряду при цьому нагадав про внесок Берліна в угоду про газовий контракт, мовляв, це — спільний пакет угод і ми очікуємо, що він буде дотримуватися.

Зайферт також зазначив, що транзитний договір діятиме до кінця 2024-го, але він і може бути подовжений щонайменше ще на 10 років. Високопосадовець нагадав: «Берлін завжди виступав за те, щоб і після запуску «Північного потоку-2» Україна залишалася країною-транзитером газу». Щоб так сталося, повідомив Зайферт, переговори представників німецької та американської влади щодо «потоку», котрі розпочалися минулого тижня, триватимуть і надалі. Й це стане нормою для тісних та інтенсивних відносин між Берліном та Вашингтоном.

Україна, схоже, вже не йме віри в благополучне для неї завершення цієї історії, опинившись перед «зрадою» свого стратегічного партнера — США, котрий скасував санкції щодо учасників реалізації проекту. Водночас президент Байден пояснив такий крок Вашингтона тим, що економічні обмеження проти Європи в час, коли будівництво транзиту майже закінчене, були б «контрпродуктивними».

Також глава Держдепу США Ентоні Блінкен вважає: «Санкції могли б отруїти відносини з Берліном, а це позбавило б Німеччину «стимулів» для подальших переговорів із США». Зате Білий дім покарав ними 13 російських суден, котрі працюють на добудові газопроводу. Втім, зазначив Блінкен, хоч США і скасували обмеження проти транзиту, але ж вони можуть і… передумати.

Щоправда, американські енергетичні компанії, за згоди влади США, продовжують тиснути на ФРН, вимагаючи від Берліна взяти відповідальність за енергетичне та економічне забезпечення України після завершення будівництва «Північного потоку-2».

Тож під час нинішніх переговорів США і Німеччина обговорюють можливі відшкодування для України, оскільки Київ може втратити транзит газу з РФ до Європи. Про це, за повідомленням інформаційного агентства REGNUM, йшлося також на слуханнях у Комітеті із закордонних справ Палати представників Конгресу. Це підтвердив і Ентоні Блінкен, котрий заявив, що нині про інтереси України тривають переговори з Німеччиною.

Глава Держдепу зазначив: йдеться про те, «аби вивчити, що може, і, на мій погляд, має бути зроблене, аби гарантувати, що транзитні платежі, які Україна може на якомусь етапі в майбутньому втратити внаслідок того, що цей «Північний потік-2» йде в обхід України, можуть зберегтися. Що усуне здатність Росії використовувати газ як зброю проти України або ще когось».

Тим часом ці переговори про майбутнє України як країни-транзитера російського газу тривають без неї самої. До того ж практично не оприлюднюється, який саме обсяг вуглеводнів транспортуватиметься українською ГТС? Що, звісно, важливо, оскільки та кількість, котра заповнює систему нині, становить трохи більше 40 млрд куб. м на рік — рівно стільки, скільки вона потребує для підтримання її в робочому стані. Ось і виходить, як за гіркими словами героїні відомої російської п’єси, за якою знято фільм про безприданницю: «Я — річ, торгуйтесь панове, торгуйтесь...»

Берлін.