Феодосій Григорович, чиє життя обірвалося 12 грудня 2015 року, був особистістю непересічною. Почавши свій журналістський шлях у Горохівській і Луцькій районних газетах, він згодом працював завідувачем відділу в обласній газеті «Радянська Волинь», власкором газети «Молодь України» у Волинській, Рівненській і Тернопільській областях, був заступником головного редактора газети «Вісник і К», редактором міської газети «Луцький замок». Свого часу створив першу в області сатирично-гумористичну газету «Нате» (кілька десятків тисяч примірників розходилися миттєво).
Уже в роки незалежності Феодосій Мандзюк працював директором найпотужнішого в регіоні видавництва «Надстир’я». Допомагав іншим авторам і сам написав понад два десятки книжок, і з гумористичними мініатюрами, і серйозних. Залишив помітний слід як краєзнавець. Його книжка «Вулиці і майдани Луцька» (у співавторстві з Вольдемаром П’ясецьким) стала своєрідною енциклопедією минувшини міста над Стиром. А ще були цікаві краєзнавчі книжки «Володимир-Волинський Свято-Успенський собор», «У Луцькому замку» (у співавторстві з Валентиною Окуневич), «Луцьк. Фотоальбом» (автор текстів і упорядник), «Луцький замок на старих малюнках і фотографіях». Свої гумористичні книжки автор підписував псевдонімом Кость Волиняка.
Підтримувати творчу форму допомагало і захоплення шахами. Він був найсильнішим серед волинських журналістів шахістом, мав перший розряд. Любов до друкованого слова передав сину Денису, який став відомим журналістом, а молодший син Максим, як і тато, вправний шахіст, кандидат технічних наук.
Добре слово про колегу сказали колишній редактор Горохівської районної газети, а згодом генеральний директор Волинської обласної телерадіокомпанії Святослав Пирожко, редактор найтиражнішої газети регіону «Вісник і К» Євген Хотимчук, ветеран газети «Волинь-нова» («Радянська Волинь»), односелець Феодосія Григоровича Василь Залевський, друзі, знайомі, сусіди.
Свої книжки журналіст дарував друзям з написом «На добру згадку... Феодосій Мандзюк». Ці слова стали заголовком видання спогадів про нього. Написали рідні, знайомі, друзі, колеги. А підготувало до друку засноване ним сімейне видавництво «Волинянин», яке очолював він сам і в якому працювали його дружина Світлана Іванівна, обоє синів.
Усі автори спогадів і промовці на вечорі пам’яті відзначали добру, щиру вдачу Феодосія Григоровича, за яку друзі і колеги називали його просто Федось. Саме ця доброта й згуртовувала довкола нього зовсім різних за фахом і характером людей, допомагала йому знайти дорогу до серця читача.
Луцьк.
Фото з книжки.
