З точки зору маркетології ця назва не надто вдала, радше навпаки. Бо під схожими назвами протягом останніх десятиліть вийшло немало псевдоісторичних міфів, часом і зовсім несерйозних. Мовляв, і Колумб родом з Коломиї, і Чингісхана звали насправді Богданом. Отож, побачивши таку обкладинку, не поспішаєш зазирнути всередину. Але це той випадок, коли зазирнути — варто.
Георгій Чорний — інженер-конструктор, понад півстоліття служить у галузі ракетної техніки (КБ «Луч»), кандидат технічних наук. Тож до питання, винесеного в заголовок своєї книжки, він підійшов як людина системно-математичного складу мислення. Він, сказати б, вірить тільки в ту історію, що перевірена алгеброю.
Георгій Чорний поділяє думку тих учених, які вважають, що про історичне минуле кожного народу розповідає тріада об’єктивних свідків: генетика, мова і культура. Тож у книжці — три основні розділи, в яких послідовно викладено те, що про нашу історію розповідають: а) генетика (зокрема археогенетика), б) мова, в) археологія.
Основоположний розділ — «Про що розповідають гени». «Генетика дозволяє зазирнути в минуле набагато глибше, ніж археологія, і з її даними сперечатися марно», — каже Г. Чорний і, посилаючись на найновіші дослідження світової генетики, зазирає справді далеко. В цьому розділі багато математичних формул. Наводити їх не будемо, скажемо лиш, що для сучасних українців домінуючою є генетична гаплогрупа R1a1a. Подробиці ви знайдете в книжці, а висновок ось який: українському прабатьку — 10 тисяч років. І майже половину цього періоду ми, його нащадки, жили на тій самій землі, на якій живемо тепер. Тільки звались ми по-різному: трипільці, кімерійці, скіфи, русь. Цікаво, що в нинішній Європі носіями того самого «генетичного паспорта» (звісно, з певними нюансами) є поляки, чехи і навіть угорці.
Два наступні розділи книжки — «Розповідають мови» і «Підтверджують артефакти» лише уточнюють нашу генетичну історію. Тут, зокрема в розділі про праукраїнську мову, автор часом збивається зі стилю наукового на публіцистично-просвітянський тон. Одначе при тім зберігає самостійність мислення і виважену оригінальність висновків. Власне, протягом останніх 4,5 тисячоліття, каже Г. Чорний, генетичні, мовні та антропологічні свідчення збігаються. Отже, українці з’явились на Світ Божий не півтори тисячі (як вважає більшість наших істориків), а чотири з половиною тисячі років тому. І цю книжку таки варто читати — вдячно й уважно.
