Нещодавно талановитий майстер із Полтавщини вперше показав свої роботи в Кропивницькому (на знімку). І, схоже, недаремно він виганяв із гаража старенького «жигулика», ладнав до нього причіп і їхав сюди аж з-під знаменитих Лубен... Покупець на казкових героїв, кошики й плетені сумки знайшовся.
Пам’ятаєте відомого казкаря діда Панаса, котрий прославився завдяки тисячі неповторних телеефірів і одній єдиній фразі «Отака от... (дурня), малята»? Якщо зможете собі уявити другу таку ж колоритну й архіпатріотичну постать, то це Павло Даниленко. А якщо ще й послухаєте хвилин з десять, як він розмовляє, — то все, ви у його фан-клубі навіки!
І заняття в нього таке ж гуманне (як і оздоровлення дітей сном) — плетіння з соломи. До речі, у селі Городище, звідки чоловік, плетуть усі, а кожен другий на цьому ще й успішно заробляє. І так тут ведеться вже два століття. Настільки ж давня традиція — возити свої вироби за тридев’ять земель на виставки й продаж. Раніше майстри вантажили їх на вози і їхали, приміром, у Нижній Новгород (на одному зі знаменитих тамтешніх ярмарків городищенська солом’яна сумка стала модним відкриттям сезону й отримала перше місце серед привезеного краму), тепер от Даниленко ярмаркує на Сумщині, Житомирщині, Київщині. Тільки в Західну Україну не їде, бо там своїх умільців удосталь.
«Та річ навіть не в конкуренції, — пояснює харизматичний Павло, а для більшості потенційних покупців — дядько (чи дід) Павло, а сам тим часом плете чергового бриля, не даючи рукам лінитися й тут. — Просто подекуди майстри роблять те саме, що й ми. Приміром, віники плетуть у Мукачеві й Береговому, і ми це робимо у той же спосіб... Я із сімнадцяти років працюю з соломою. Плету і вручну, і на ткацькому станку. Це не обов’язково декоративні прикраси й казкові персонажі. Я роблю також меблі, картузи... Те, що замовлять. Часто плету з рогози, що росте по річках і болотах».
Павлові вироби не лише око милують, вони ще й міцні та надійні — дощу чи снігу з ними так просто не впоратися. Приміром, бичкові на спину може сісти сім чоловік — витримує, не падає і, що для турботливих мам найважливіше, не брикається. Отакого от бичка-здорованя майстер продав у Кропивницькому за п’ять тисяч гривень. Просив п’ятнадцять — не дають. А назад везти не хоче. І за козу дві з половиною тисячі бере, щоб знову в причіп її не садити... Мабуть, найбільше повозився чоловік з мавпою — чотири місяці плів (проти двох тижнів, що пішли на створення бичка). З нею він готовий попрощатися за тридцять тисяч... Хіба що котрась мама зазирне в очі, як у душу, і попросить гарненько для синочка чи донечки...
«Є таке повір’я: якщо на подвір’ї стоїть солом’яна фігура — будуть у родині гроші», — посилається на якусь народну мудрість Павло Даниленко із Городища, де в кожному дворі живуть і працюють талановиті майстри і фантазери.
Кіровоградська область.
Фото Івана КОРЗУНА.
