І знову жертва — Україна, яка з 1991 року, після проголошення незалежності, будує своє майбутнє, дивлячись на Європу.

Ви можете повернутися в історію, і в кожному розділі, чи то за часів царів, більшовицької Росії чи сумнозвісного Радянського Союзу, ви побачите постійне бажання підкорити собі Україну.

Хоча шляхом військової сили це вдавалося протягом багатьох століть, український народ зумів упродовж поколінь зберігати свій дух і різними способами формувати в кожній домівці, в кожному селі, в кожному місті національні почуття, сподіваючись набути своєї свободи. Ціна цього була дуже високою, тисячі українців загинули у концтаборах у далекому Сибіру.

Не задовольнившись злочинами більшовиків, Москва спланувала найбільший голод, відомий людству. Той самий, що залишив без їжі мільйони людей в Україні. Йдеться про геноцид — Голодомор та його 10 мільйонів жертв, більшість із яких були діти.

Так само протягом десятиліть Росія намагалася знищити культуру, історію України, мову народу, «привласнювала» собі видатних українців, які зробили великий внесок у розвиток людства в різних галузях.

Придушення української свідомості було сильнішим у школах, університетах, у політиці, в мистецтві, але вдома, в душі суспільства, воно залишалося недоторканним. Там була Україна та її народ, зі своєю мовою, своїми звичаями, своєю історією, своєю ідентичністю!

Минуло 30 років незалежності, й не було жодного року, щоб так звана «матінка Росія» не намагалася підірвати засади нової держави. Їй навіть вдалося переконати одного з президентів зрадити свій народ, але народ відреагував і врешті-решт позбавив його влади.

Ми стали свідками недавньої анексії Криму, потім підтримки Кремлем псевдосепаратистів на Донбасі, що призвело до 14 тисяч убитих українців, будівництва обхідних газопроводів, підвищення вартості газу та сотень інших прикладів тиску на Україну, для кожного з яких знаходилося своє «виправдання».

Сьогодні тисячі російських військових дислоковані на українському кордоні. Вони не лише загрожують Україні, а й серйозно насторожують Захід, який цього разу уважно стежить за справжніми намірами Путіна.

Йдеться не лише про те, щоб стати на бік тих, хто слабший, а й про викриття системи, дії якої не змінюються та повторюються протягом століть. Змінюються лише імена царів, лідерів більшовиків, перебудови та гласності, президентів, не змінюється лише «великодержавна» ідея.

Світ уважно спостерігає, лідери найвпливовіших країн уже заявили, що Росії цього разу не зійде з рук і що Україна не одна. Не дай Боже пролитися хоч одній краплі крові. Український народ все одно продовжить йти шляхом, який він обрав.

Хорхе БАЛАНДА, журналіст, керівник української громади в Аргентині (спеціально для «Голосу України»).