«Так, Польща передала Україні танки, проте з міркувань безпеки наших українських друзів не будемо говорити про їх кількість», -- повідомив у програмі «Гість «Подій» в ефірі телеканалу «Польсат ньюс» (Polsat News) глава уряду. Натомість у нашумілій на початку березня справі «МіГ-29» прем’єр був ще лаконічніший: «Немає такої необхідності, вимог чи прохань». М. Моравецький заспокоїв співвітчизників, що обороноздатність його країни не постраждає у зв’язку з наданням військової допомоги Україні, оскільки Варшава отримує допомогу в рамках НАТО від Великої Британії та США. При цьому він наголосив, що допомога Україні «небезкоштовна». «Сьогодні ми допомагаємо нашим сусідам з України, але вони теж сьогодні допомагають нам -- працюючи тут, у Польщі, а браття, сини, батьки біженців з України воюють також і за нашу безпеку і мир», -- наголосив він.
Насправді Польща однією з перших розпочала підтримку України, в тому числі в плані поставок оборонної зброї. Вже 25 лютого уряд оголосив про відправлення до нашої держави великого транспорту з озброєнням, а керівник Міністерства національної оборони РП розмістив у соцмережах фото військових вантажівок, що вирушали в напрямку українсько-польського кордону. В перших партіях на той час уже перших воєнних буднів нашої країни були, зокрема, міномети 60 мм, протитанкова амуніція, 10 тисяч автоматів польського виробництва GROT, 42 тисячі композитних касок, бронежилети. Натомість серед обіцяних для поставок у наступних партіях були, зокрема, американські протитанкові «Джавеліни», керовані системи для враження цілей, мініатюрні безпілотні тактичні літальні апарати «FlyEye» для ведення розвідки з повітря та вказання цілей для артилерії.
Але й це не був початок підтримки доозброєння ЗСУ нашим західним сусідом. На прохання Міноборони України ще на початку лютого, у відповідь на агресивну політику росії, яка погрожувала нападом нашій державі, Варшава оголосила (до речі, паралельно із Великою Британією, Латвією, Литвою, Естонією та США) про згоду на такого роду підтримку Києва. І з цього ніхто не робив таємниці ще до формального затвердження рішень про доозброєння наших військ. Відкрито говорилося про передачу кількох десятків тисяч штук різноманітних боєприпасів як для стрілецької, так і для протитанкової зброї. А саме -- до стрілецької зброї калібру 5,56 мм та 7,62 мм, для протиповітряної оборони -- калібру 23 мм для спарених зенітних установок радянського виробництва ЗУ-23-2, 30 мм i протитанкові калібру 73 мм (до гармат БМП-1 та станкових протитанкових гранатометів СПГ-9), 12,7 мм -- для станкових кулеметів та боєприпаси для 120-мм мінометів i танків (125 мм), а також артилерійські кумулятивні снаряди 152 мм. ЗСУ були серед перших користувачів польських ударних безпілотних авіаційних комплексів «Warmate», отримали системи польового зв’язку та засоби радіоелектронної боротьби. ПЗРК польського виробництва «Piorun» (українською -- блискавка, Перун), звані «польськими стінгерами», з відповідними комплектами боєприпасів, як свідчать фронтові повідомленням, теж справили неабияке враження на окупантів.
Проте Польща відіграє також важливу логістичну роль у доставках військової допомоги для нашої країни від інших західних країн. Раніше військова допомога з Заходу постачалася наземним чи повітряним шляхом, залежно від виду озброєнь. Після нападу росії і у зв’язку з небезпекою, яку становлять російські винищувачі, які можуть здійснювати атаки на повітряні транспортні цілі, Польща з її 535-кілометровим кордоном з Україною стала головним хабом з точки зору поставок зброї та боєприпасів для нашої країни.
