Болгарія широко відчинила свій північний кордон з Румунією для біженців з України. Жінок з дітьми, людей похилого віку селили в найкращих готелях на Чорноморському узбережжі у Варненській, Бургаській та Добрицькій областях, які були порожні в лютому й березні. Уряд пообіцяв власникам готелів заплатити за кожен день проживання біженців в готелях по 40 левів (20 євро). В цю суму також входило триразове харчування, забезпечення предметами гігієни. До речі, таку компенсацію за гостинність отримають і громадяни, які прийняли  українців у своїх домівках. На кінець квітня у Болгарії, за різними даними, зареєструвалося понад 100 тисяч біженців з України. 

Однак настав момент, коли туристична галузь оголосила, що до 31 травня усі біженці мають покинути тимчасове місце перебування. Готелі почнуть готувати до прийому відпочивальників, з якими підписали угоди раніше. Тим, кому  нікуди піти, пропонують після цієї дати платити за проживання за сезонними цінами. 

Певна річ, що питання «Куди переселяти українських біженців?» переросло в національну проблему. ЗМІ зазначили, що країні буде соромно перед ЄС, якщо уряд її не розв’яже. Тому в Болгарії створили Національний кризовий штаб у справах біженців з України, який очолив полковник Валерій Рачев.

Великі надії покладають на згоду мерів усіх міст Болгарії взяти участь у розселенні українців. Як розповів заступник мера Пловдива Георгій Титюков, який очолює і міський кризовий штаб у справах біженців  з України, друге за величиною місто в країні з початку війни вже прийняло 2 000 українців. Їх розмістили у Молодіжному центрі Веслувальної бази, в Будинку для людей похилого віку імені Святого Василя, у гуртожитках Університету харчових технологій, де були вільні кімнати. 

Почесний консул України в Пловдиві Димитр Георгієв та голова Українсько-болгарського товариства «Пловдив» Маріана Імпрерова допомогли розселити 15 сімей з Чернігова у приватних будинках своїх знайомих. А також знайшли приміщення у двох районах міста для збору допомоги українцям -- сюди мешканці міста несуть продукти, одяг, взуття, дитячі іграшки…

Георгій Титюков розповів, що отримав прохання Національного кризового штабу знайти додаткові місця для біженців з України, яких виселять із курортних готелів. І одразу надіслав листи місцевим готелям. «Відгукнулися на прохання не більше десяти і повідомили, що можуть надати по два--три номери. Решта надіслали графік заселення болгарськими та іноземними гостями до кінця року. Так, їх зайнятість цілорічна, бо в Пловдиві проводяться з'їзди, міжнародні конференції, та й місто приймає багато туристів із-за кордону. Тому я розумію їх», -- констатував заступник мера. 

Почесний консул України у Пловдиві підказав муніципалітету, що на околиці міста стоїть велика порожня споруда колишньої лікарні, яку можна відремонтувати, і заселити туди біженців. Муніципалітет погодив таке рішення в оперативному порядку. Вже за кілька днів міське підприємство «Жилфонд» направило сюди групи ремонтників, які почали облаштовувати колишні палати на двох--чотирьох осіб, місця загального користування та кухні. Підприємство «Парки та сади» відрядило на об'єкт людей для упорядкування території, яка за роки дуже заросла кущами і бур'янами. Їм допомагають болгарські волонтери і українські біженці. Всі будівельні матеріали, сантехніку подарували спонсори, яких знайшов почесний консул України Димитр Георгієв.  Так, готельних  розкошів тут не буде. Але до будівлі вже завозять меблі, посуд, плити, пральні машини і навіть побутову техніку. Усе -- це теж дарунок спонсорів, і не тільки з фірм та підприємств. Наприклад, пловдивський осередок політичної партії «Так, Болгарія» вже завіз сюди подаровані організацією десять холодильників і пообіцяв встановити там дитячі ліжка. Спільними зусиллями облаштують медпункт. Серед українських біженців є багато лікарів різного профілю, медичних працівників, які зможуть надавати необхідну допомогу...  

П'ять українок, які давно живуть у Пловдиві, з перших днів війни, коли до Болгарії почали приїжджати біженці, створили справжню організацію з їхнього прийому і розселення. Так, Лана Пєткова, яка мешкає тут вже 27 років, організувала транспорт для перевезення людей від кордону з Румунією до міста. Її подруга Вероніка почала збирати допомогу, Оксана -- шукати тимчасову роботу для жінок з України, а майже всіма роботами з ремонту колишньої лікарні та перетворення її на місце для нормального проживання керує Наталія Елліс. Заступник мера визнав, що без них важко було б вирішувати проблеми біженців. Як і без допомоги почесного консула України у Пловдиві Димитра Георгієва.

Однак попри такі позитивні приклади проблема з розселенням біженців з України залишається гострою. За одним із можливих сценаріїв, для них доведеться організовувати наметові містечка. І дедалі більше українців хочуть вже до кінця травня повернутися додому, щоб не бути тягарем для болгарської влади. 

Та тут у них виникають несподівані проблеми. Цього разу з документами. До редакції парламентської газети «Голос України» надійшов колективний лист від українців, котрі спробували повернутися додому, але румунські прикордонники не визнали їхні внутрішні документи чинними для перетину кордону і повернули до Болгарії для оформлення транзитної візи в Посольстві Румунії або отримання в Посольстві України в Болгарії тимчасового документа -- так званого пасавана. Однак дипломатичні установи розташовані в Софії, щоб дістатися туди, потрібні кошти, які в багатьох біженців просто відсутні. Українських консульств ані у Варні, ані в Бургасі теж немає. 

«Голос України» звернувся до Посольства України в Болгарії з проханням повідомити, як дипломатична місія розв’язуватиме цю проблему. Минуло вже більше двох тижнів, але відповіді від посольства досі не надійшло. Хоча на неї дуже чекають мами з дітьми, люди похилого віку та й усі, хто вже хоче повернутися додому і не переселятися з готелів у наметові містечка.