Його офіс зачинено, а персонал відсторонено від роботи. До цього призвела дружба «товариша босів» із путіним.
Щоправда, й без такого рішення офіс Шредера де-факто не існує уже впродовж кількох тижнів, а співробітники звільнилися ще раніше, як вони заявили, «через упертість їхнього колишнього начальника».
Утім, на думку пересічних німців, ухвалення цього рішення не є аж таким героїчним вчинком. Адже дружба колишнього «червоного» канцлера та путіна вже давно вважається у Німеччині неприйнятною. А заходи проти колишнього однопартійця -- швидше вияв потреби Соціал-демократичної партії Німеччини продемонструвати, що вона не хоче мати нічого спільного зі Шредером, чиї канали зв’язку з москвою ще кілька місяців тому дуже цінувало чимало соціал-демократів. Правда, схоже, що самого «героя» позбавлення офісу вразило менше, ніж припинення його членства у футбольному клубі другого дивізіону «Ганновер 96»…
Тим часом екс-канцлер зробив вибір: він безапеляційно та вперто тримається за свої робочі місця у російських державних компаніях. Шредер уклав угоду з путіним і залишається частиною його апарату влади, щоправда, робить це заради високої зарплатні, а не ідеї. Він не переймається ані агресивною війною кремля в Україні, ані неприхованою диктатурою, котра панує у росії. Чимало німців вважають таку поведінку аморальною. Утім, мораль для багатьох людей -- не закон…
Але у відносинах Шредера та путіна політологи все-таки вбачають певну загадку: чому екс-канцлер таж бездумно псує власну репутацію? Адже їхня поведінка суперечить елементарному розумінню моралі, ставить догори дриґом уявлення про доцільну, корисну поведінку.
Путін розв’язав агресивну війну, яку він програє політично та економічно, якщо навіть досягне військового успіху. Герхард Шредер, котрий ані на міліметр не дистанціюється від путіна, тим само перетворює себе на соціально прокаженого.
Берлін.
