Українці боронять не лише свою землю, волю, незалежність. Вони захищають Європу від російської орди. Бо є у нас таке прислів’я: «Моя хата скраю — першим ворогів зустрічаю». Отож зараз на території України триває жорстке протиборство двох систем — демократії і диктатури, майбутнього і минулого, цивілізації і дикунства. Тут і зараз вирішується подальша доля світу, система координат його існування.

Першими нам підставили плече у наданні засобів захисту, зброї, військової техніки побратими, які перебувають, так би мовити, у другому ешелоні лінії фронту, — Польща, країни Балтії. Бо добре розуміли: якщо українці не зупинять російську орду, вона піде далі...

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, нещодавно виступаючи у Європарламенті, наголосив на очевидному для українців факті: якщо ЄС не підтримає Україну, путін отримає дозвіл йти далі, в Європу. До речі, протягом цієї ж доби у держдумі рф «відповіли» законопроектом про скасування актів про незалежність країнам Балтії, передусім Литві.

Перший тайм війни завдяки ЗСУ, українському народу, єдності політикуму та дипломатії, підтримці і словом, і ділом США, Великої Британії, країн-членів ЄС Україна виграла. Дуже дорогою ціною життя своїх захисників, загиблих дітей і жінок від ракетних бомбардувань російських військ, закатованих мирних мешканців Бучі, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля...

Тільки нещодавно Президент України Володимир Зеленський назвав втрати ЗСУ: «Ситуація дуже важка, ми втрачаємо 60—100 солдатів на день убитими та майже 500 людей пораненими в бою. Тому ми тримаємо свої оборонні рубежі», — заявив він, додавши, що найскладніша зараз ситуація на сході України.

Так, на сході триває друга фаза «спецоперації» кремля в Україні —битва за Донбас. Як і перша провальна (наступ на Київ), вона не вписується у хронометраж війни, розписаний у москві.

Героїчна оборона Маріуполя, подвиг захисників «Азовсталі», голодні облоги українських містечок і сіл окупантами, зґвалтування дітей рашистами, катування, мародерство вписані в страшну історію варварської навали російських дикунів на нашу землю, яка є фортецею на шляху до Європи.

Нині війна переходить у позиційну фазу. У рашистів немає сил для наступу. У нас — зброї. Бо трохи затягнулася процедура американського ленд-лізу. Та й анонсована допомога від деяких європейських країн, виявляється, загальмувала ще на етапі політичного (не)прийняття рішень.

Тим часом невідкладне постачання важкої зброї є умовою зупинення російського агресора на кордонах Європи, нашої перемоги і збереження життя українців. Наразі це питання рухається дуже повільно через процедуру консенсусного прийняття рішень у міжнародних організаціях, різні погляди на його вирішення та відповідну протидію групи європейських конформістів, які зараз намагаються «зберегти обличчя» путіну і просувають ідею «мирних переговорів» на умовах кривавого диктатора. Надія сьогодні знову на США і Велику Британію. Хоча у ЄС добре усвідомлюють роль України для безпеки Европи.

«Україна вже зараз є почесним членом нашого Союзу, тому що проливає кров на захисті своєї території і наших свобод. Їхнє місце — з нами. І якщо вони будуть кандидатами, це означає, що вони будуть з нами», — сказала голова підкомітету Європарламенту із безпеки й оборони Наталі Луазо, коментуючи поданий депутатам проект рекомендацій ЄП щодо Спільної політики Євросоюзу з безпеки й оборони (CSDP) для учасників саміту ЄС. На ньому 23—24 червня розглядатиметься питання щодо надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.

Європарламентарій заявила про провал безпекової політики ЄС, що підтверджує агресія рф проти України. Вона наголосила: коли Україна просить про приєднання до Євросоюзу, сам ЄС має сприймати це із вдячністю, оскільки українці проливають кров не лише за свою землю, а також за свободу Європи. А постачання зброї для України є обов’язком Європейського Союзу. Мовляв, тому зброю Україні потрібно постачати в розмірах потреби, яку визначає Київ.

Своєю чергою міністр оборони України Олексій Резніков конкретизував очікування щодо отримання озброєння від країн-партнерів:

— РСЗВ зразка НАТО та боєприпаси до них;

— повне заміщення деяких існуючих калібрів радянського зразка на платформи стандарту НАТО;

— залучити сотні одиниць важкої бронетехніки, без якої неможливий ефективний контрнаступ;

— отримати бойові літаки та засоби ППО/ПРО.

Якщо пронумерувати потреби за «першою необхідністю», то № 1 — посилення артилерії. Завдяки збільшенню кількості пускових систем типу HIMARS та M270. І взагалі перехід на натовські артилерійські системи, що вкрай актуально. Бо, як визнали у МОУ, гармати радянського зразка зношені, снаряди до них не виробляються і на складах «досягли дна». І саме завдяки передачі міжнародними партнерами 155 мм систем ЗСУ вдалося на певний час вгамувати «снарядний голод».

Потреба № 2 — важка бронетехніка стандарту НАТО. Адже радянська техніка переважно є застарілою і снарядів до неї теж бракує. Поки що отримання Україною танків M1 Abrams чи Leopard 2 через політичний «пацифізм» Німеччини зависло у повітрі...

А найголовніше у цьому переліку — отримати бойові літаки. Бо саме ця зброя є найбільш універсальною, яка вирішує завдання протиповітряної оборони, завоювання переваги у небі і далі — удари по противнику. Паралельно з цим розгортатимуться засоби ППО та ПРО. При цьому постачання всього озброєння має йти у вигляді цілісних підрозділів, одразу готових до виконання бойових завдань, так званих organic unit.

Йдеться про важку зброю та військову техніку, без достатньої кількості якої неможливо вести масштабні наступальні операції. Про це постійно говорять і в Україні, і в НАТО та ЄС.

Аби приборкати головну загрозу цивілізаційного світу, країну, армія і тил якої у десятки разів більші за Україну, нам необхідна не тільки потужна мілітарна та монітарна допомога антіпутінської коаліції, а й відчуття моральної підтримки потужних геополітичних гравців. Насамперед країн Європи, що декларують демократичні цінності і свободи, за які зараз проливають кров і гинуть українці. Саме на таку підтримку Київ очікує від Брюсселя, де на засіданні Європейської Ради розглянуть висновки Єврокомісії щодо заявки України на членство в ЄС та прийматимуть рішення щодо надання нам статусу країни-кандидата.

«Європа повинна сказати «так». Європа повинна послати потужний імпульс українському народу. Потужний імпульс на передову українським солдатам, що все, заради чого сьогодні страждає український народ, — це немарно», — так напередодні історичної події озвучив очікування України Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

На знімку: американська гаубиця М777.