Наразі п'ята частина всіх органічних сільгоспземель держави перебуває під окупацією. Це при тому, що значна частина органічних земель уже деокупована. Це переважно Херсонська та Запорізька області. Та нам уже треба думати про повоєнну перспективу. Втратити європейський та інші ринки органічних продуктів не можна.

Війна продемонструвала, наскільки вразливим є інтенсивне виробництво при наших довжелезних ланцюгах постачання. І сільгоспвиробники зрозуміли, що потрібно напрацьовувати локальні та сталі продовольчі системи.

Оскільки нам уже необхідно дбати про зниження цін на продовольчі продукти, підвищення їхньої якості, про стабільний дохід виробників. А ще - про зменшення вуглецевого сліду. Лише таке системне виробництво здатне забезпечити продовольчу безпеку.

А в умовах екологічної кризи, воєнних дій, руйнування міст, їхньої критичної інфраструктури, обстрілів і пожеж на нафтопереробних заводах та інших підприємствах хімічної галузі говорити про органічне виробництво важко. Але необхідно.

Крім хімічних виробництв, вигорають через обстріли і ліси та поля, забруднюється вода і повітря. Страждають екосистеми та люди. Нині викиди СО2 з військової техніки в Україні є більшими за сукупні викиди у великої кількості країн.

Не так давно Університет Брауна заявив, що викиди парникових газів від діяльності збройних сил США більші, ніж загальні викиди таких країн, як Швеція та Данія. Можна тільки припускати, які обсяги викидів вуглецю ми маємо сьогодні - у період гарячої фази війни.

А наша екосистема є дуже важливою для всього континенту, адже 35% усього біорозмаїття Європи - у нас. В Україні проживають 70 тисяч біологічних видів, майже 30% наших земель заповнені природною рослинністю та пасовищами. Ще 16% територій заповнені лісами. Лишень у карпатському регіоні, 11% якого - у нас, росте третина всіх видів рослин Європи.

При цьому в Україні зареєстровано 686 видів тварин та 857 видів рослин, які наразі перебувають під загрозою зникнення. Це за довоєнними підрахунками. Що ми отримаємо після завершення кровопролитних боїв, ракетних та артилерійських обстрілів - навіть страшно подумати. Це стосується не лише сухопутної, а й морської флори та фауни.

Крім усього, Україна має понад 60 тисяч річок. А сотні відстійників з рідкими промисловими відходами, розташовані якраз у регіонах, які є театром інтенсивних воєнних дій. І у таких резервуарах зберігається понад 6 мільярдів тонн небезпечних для екосистеми та людини відходів. Крім того, це пряма хімічна і пожежна небезпека.

Наразі росіяни завдали ударів більше як по 43 промислових підприємствах.

Через обстріли таких об'єктів та наших міст під загрозою і велика кількість промислових установок з токсичними та радіоактивними відходами.

Ми всі пам'ятаємо обстріл резервуарів з азотною кислотою у Сєвєродонецьку. Про те, що для окупантів не існує ані моральних меж, ані дотримання принципів чи хоч якихось екологічних конвенцій або просто здорової логіки - уже ясно всьому світові. Підтвердженням цього є зумисні обстріли складів з аміачною селітрою поблизу Харкова. На щастя, отруйна хмара тоді не дійшла до мегаполісу та сіл поблизу.

На сьогодні Міндовкілля вже зафіксувало 231 екологічний злочин, скоєний росією.

І це все на тлі загальних економічних збитків, завданих нам російською агресією. Наразі ми не маємо ще фінансових звітів щодо стану ВВП за наслідками другого кварталу 2022 року, але економісти вже передбачають падіння на більш як 20-25%. І це не лише через блокування наших портів, які є головними зерновими трафіками.

Експорт України за 5 місяців 2022-го становив лише 43% проти аналогічного періоду 2021 року.

Проте ми звикаємо працювати у воєнних умовах. За червень вдалося експортувати 2,7 мільйона тонн продукції АПК, це зростання проти травня на 30%.

Уже активно працюють релоковані на захід підприємства, зростають продажі, ЗМІ рясніють пропозиціями вакансій, а це може означати, що в липні ВВП суттєво скоротить темпи падіння.

На жаль, дуже дорогою та украй недостатньою при заблокованих портах є залізнична логістика зернового експорту. Це ставить під удар всю галузь, ми можемо суттєво втратити наші позиції на світовому продовольчому ринку. Вже сьогодні умовою нашого подальшого виробництва зернових є зростання світових цін на зерно на 150 доларів за тонну. Загальна кон'юнктура сприятлива, ціни на продукти у світі зростають, але це дуже вузькі за наших умов люфти та маржі. Витрати на вирощування зернових в умовах війни перевищують ціни на продукцію.

Сьогодні у наших портах заблоковано понад 20 мільйонів тонн зерна, призначених для експорту в рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН.

Самочинний переговірник з путіним - турецький президент Ердоган, який довів власну економіку до інфляції у 86% та дефолту, - між тим заявляє, що буцімто вже готово 20 кораблів для вивозу нашого збіжжя гуманітарним коридором. Та чи можна вірити цьому найбільшому данайцеві сучасності і перемовинам таких двох переговірників, які створюють воєнну загрозу нашим портам у випадку розмінування прибережних акваторій?

Тому треба бути реалістами. Наразі цьогорічний обсяг експорту з урахуванням залишків може не перевищити 70 мільйонів тонн. Адже за нинішніх темпів у 2 мільйони тонн щомісяця на вивіз зерна та олійних культур знадобиться майже три роки. Це нереальні терміни.

А тому аграрії уже звернулися до Президента України щодо цієї проблематики. Склади переповнені, продати вироблене неможливо, а це означає, що коштів на закупівлю ресурсів для закладання майбутнього врожаю може й не бути акумульовано. Отож 10-15 мільйонів гектарів поля на підконтрольній території може бути не засіяно.

Крім того, під загрозою вся наша зрошувальна стратегія півдня.

Увесь світ говорить про крадіжки ворогом українського зерна, але росіяни крадуть все, включно з дніпровською водою. Причому так, що завдають значної шкоди дамбам та іригаційним системам.

Забір дніпровської води для Криму сягає 50 кубометрів на секунду, а збитки за її самовільне використання вже перевищують 32,6 мільйона гривень за добу. Загалом Україні лише цим завдано шкоди на 4 мільярди гривень. Це теж і про екологію.

Та ми мусимо вистояти. І головне - це люди, кожне врятоване життя, кожна вивезена з-під обстрілів дитина. І саме заради наших людей ми зобов'язані подолати нинішню експортну кризу, забезпечити теперішній збір сільгосппродукції і наступну посівну кампанію. Гарантувати українцям продовольчу безпеку. Навіть під обстрілами наші аграрії вже намолотили майже 100 тисяч тонн зерна нового врожаю.

Тому з кожним днем, з кожним місяцем стаємо сильнішими. Як наші доблесні Збройні Сили. Перемога обов'язково буде за нами! На всіх фронтах.

Як же влучно про все це написала неперевершена Ліна Костенко.

"Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову,
і в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив".

Бо все буде Україна!

Ануш БАЛЯН,
віце-президент НААН, академік, доктор економічних наук.