Світлана Чорна, Василь Кушерець та Галина Яблонська під час презентації книги.
У час глобальних викликів, якими стало повномасштабне вторгнення росії в Україну, творча спадщина мислителя набуває особливого значення і дає відповіді на питання, які раніше залишалися відкритими. Про те, чого навчає нас, покоління, що виборює свободу і незалежність зі зброєю в руках і якому судилося після війни розбудувати квітучу Україну, розмірковує завідувач кафедри філософії Одеської філії Центру гуманітарної освіти НАНУ Олександр Кирилюк у своїй новій книзі «Християнська філософія вічності та часу у творах Григорія Сковороди». Презентація видання відбулася у Товаристві «Знання» і переросла у дискусію про те, як надбання філософської думки використати для трансформації суспільства, у певних категорій якого часом превалює матеріальне і бездуховне.
— Автор вперше в літературі розглянув погляди Сковороди на час і вічність, — каже голова правління Товариства «Знання», доктор філософських наук Василь Кушерець. — Він акцентує увагу читача на тому, що Григорій Савич засуджував марнотратство часу і закликав до бережного ставлення до нього. Життєвий час для філософа є найкоштовніший, надцінний, як він зазначав, дражайший ресурс.
У своїй книзі Олександр Кирилюк нагадує читачам, що у 30-й пісні Сковорода пише про те, що той, хто прожив життя у тузі, той змарнував свій життєвий час так само, як той, хто нічого у своєму житті до пуття не довів.
— Вочевидь, тут дається взнаки обізнаність філософа з визнанням християнством засмученості (унинія) смертним гріхом, — каже автор книги. — Іншими словами, життєвий час не слід наповнювати цілком негативними переживаннями, його необхідно переводити у позитивний тонус, навіть якщо є для печалі об’єктивні підстави.
Сковорода називає лінощі і неробство пагубними для людини і суспільства в цілому. Він пише «бо хто, як посіє в юності, так пожне в старості». Адже час земного перебування людини обмежений, і часто буває так, що ми назавжди втрачаємо можливість наповнити його справами, котрі дадуть можливість відчувати багатство радості.
Григорій Сковорода залишив нащадкам багато настанов, що стали афоризмами: «Любов — джерело всякого життя», «Все минає, але любов після всього зостається», «Бери вершину — і матимеш середину», «З усіх утрат втрата часу найтяжча», «З видимого пізнавай невидиме».
Мислитель говорив просто про складні речі: «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване».
Творчість українського велета філософської думки потребує систематичного вивчення і популяризації. За словами доктора наук з державного управління Василя Пасічника, Григорій Сковорода зробив значний внесок у розвиток національної ідеї, на його творах виховувалися Тарас Шевченко, Дмитро Донцов, Юрій Липа, Микола Руденко та інші відомі діячі.
В обговоренні книги взяли участь доктор фізико-математичних наук, професор Василь Шендеровський, письменник Вадим Пепа, народна артистка України Галина Яблонська.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
