Це сталося рішенням загальних зборів прихожан, які, проте, чекали юридичного оформлення переходу, оскільки священик і незначна частина громади трималися далі московської церкви і не допускали вірних ПЦУ до храму.
Як розповів ініціатор переходу Андрій Павлушенко, вхід у храм був непростий. «З самого ранку прихильники московської церкви зачинили храм на свої замки та перешкоджали входу релігійної громади Линовиці до свого храму, — каже він. — Проти громади ПЦУ застосовували силу та образи, понад годину довелось доводити свою правоту поліцейським та зрізати замки загарбників із вхідних дверей. У приміщенні віряни одразу помітили зникнення багатьох ікон та церковного інвентарю. У вівтарній частині зник антимінс — це основна святиня Свято-Успенського храму. Також зникли, чаші для євхаристії, велике напрестольне Євангеліє, богослужбовий «Апостол», деякі ікони та кадила тощо. Той безлад, який ми побачили в храмі, був просто жахливий, у паламарці — повно сміття, підлога в центральній частині храму вся всіяна великими щілинами. Хоча це не дивно, бо там був «русскій мір».
Свято-Успенський храм Линовиці унікальний тим, що збудований у поєднання двох стилів — римської базиліки й українського класицизму. Та головна особливість цього храму — він пов’язаний з іменем Тараса Шевченка, оскільки в Линовиці жив його друг Яків де Бальмен, якому поет присвятив поему «Кавказ». Церкву зведено 1819 року, а Тарас Шевченко гостював у свого друга у 1843-му і, очевидно, відвідував храм. Проте в тому вигляді, як він тоді був, його зруйнували 1985 року, а відновили вже в незалежній Україні, 1995-го.
Чернігівська область.
На знімку: нинішній вигляд Свято-Успенського храму Линовиці.
Фото Любові ПОТАПЕНКО.
