Започаткував дійство відомий монументаліст Олександр Мельник у 2004 році з метою відродження жанру історичної картини.

Чимало картин після виставок, що традиційно відбуваються у Центральному будинку художника, а ще в різні роки працювали в Донецьку, Маріуполі та Львові, стали експонатами Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», музеїв Києва, Харкова й інших міст.

З цьогорічної, десятої, бієнале, на якій з 2 по 25 грудня експонується понад сотня робіт художників з Києва, Харкова, Одеси, Чернігова, закуплено лише одну роботу — масштабне полотно Олеся Солов’я «Пилип Орлик. Шлях гетьмана».

«Ми працюємо для того, щоб у творах мистецтва була передана правдива, не фальсифікована імперією наша історія, яка сповнена величних, героїчних сторінок і страшних трагедій, — каже Олександр Мельник. — Від першої виставки і до цієї виставковий комітет включав в експозицію твори наших видатних митців, які вже, на жаль, відійшли: Василя Забашти, Валентина Задорожного, Івана Литовченка, Бориса Довганя, Миколи Стороженка, Галини Севрук, Людмили Семикіної, Веніаміна Кушніра, Віктора Гонтарова, Володимира Федька, Віктора Григорова, Олександра Бородая, Олександра Івахненка, Миколи Данченка... Вони задали високий рівень і створили авторитет бієнале у мистецькому середовищі».

Нині на виставці, що розмістилася у п’яти залах, роботи майстрів, чиї імена є візитівкою українського образотворчого мистецтва: Феодосія Гуменюка, Володимира Прядка, Володимира Пасівенка, Анатолія Куща, Миколи Білика, Василя Корчинського, Володимира Гарбуза, Оксани Полтавець-Гуйди, Наталії Литовченко, Марини Соченко, Михайла Гуйди.

«Цьогорічну виставку, до якої почали готуватися два роки тому, вирішили присвятити 300-літтю Григорія Сковороди. Виставком відібрав 42 твори на теми життя і творчості філософа. Та війна внесла свої корективи в плани митців. Їх переживання трагедії і подвиг народу втілилися на полотнах, писаних під час ракетних обстрілів, відключень електроенергії та опалення, деким в евакуації, а то й в окупації, — розповідає Олександр Мельник. — Тож образи великого мислителя дивитимуться на глядача часом з-поміж зафіксованих на полотнах руїн, з полум’я війни. Він стоятиме на весь зріст поруч із захисниками Маріуполя. І все це на тлі багатовікової нашої історії, в яку ви зможете зануритись, переходячи із залу в зал».

Під час відкриття експозиції доктор мистецтвознавства, доктор філософії, доктор богослов’я Дмитро Степовик наголосив, що представлені в експозиції полотна вирізняються високою живописною майстерністю та несуть відчуття української ментальності. «Така виставка могла б прикрасити Париж, Лондон чи Мадрид», — каже науковець.

Особливість цьогорічної виставки — антивоєнний характер робіт. Ціла низка полотен — М. Гойда «Не ридай мене мати» (Київ), О. Омельченко «Позивний «Художник» (Харків), Г. Даневич-Потафеєва «В бій ідуть котики» (Одеса), М. Соченко «Маріупольська Мадонна» (Київ) — присвячена українським Героям, які боронять нашу державу від знавіснілого ворога — російської федерації.

«Започатковуючи проект, ми мріяли про створення галереї-музею мистецтва історичного жанру, що сприяв би вихованню патріотизму, формуванню ідентичності, утвердженню державності, — продовжує Олександр Мельник. — На жаль, ми не відчуваємо державної підтримки нашої творчості. Художники пишуть великі історичні полотна без надії, що вони будуть закуплені. Митці беруть на себе державні функції, самотужки, своїм коштом проводять заходи державного значення. Але якщо державної, громадської, меценатської підтримки й далі не буде, проект урветься».

Олександр Мельник розповів, що багато художників віддають свої полотна на аукціони, кошти від яких передають на потреби ЗСУ.

«Отже, ми працюємо, проводимо виставки завдяки Збройним Силам України, тим, хто мерзне в окопах, тим, хто загинув, — продовжує куратор проекту. — Ми віримо в Перемогу. І сподіваємося на людей, які мають бізнес, на їхню підтримку творчих проектів, як це є у всьому світі. Після Перемоги маємо створити музей історичного живопису. В майстернях художників накопичилося стільки історичних полотен, чимало з них великого формату, що вже немає вільного місця. А музей, про який ми мріємо, має бути створеним хоч би на спомин про Героїв, які віддали своє життя за нашу свободу і незалежність».

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.