Молитву першого дня над новонародженим Лукою прочитав його батько священник.

Маленький Лука народився рівно за дев’ять місяців від того дня, коли вся країна здригнулась від звістки про початок війни. І тоді ні його батьки, ні батьки ще двох немовлят, котрі з’явились на світ разом із Лукою в Хмельницькій обласній лікарні з акушерсько-гінекологічної допомоги, ще й гадки не мали, що їхні родини поповняться малятами у такий непростий час.

Про те, що Оксана і Микола Головачі стануть батьками, дізнались лише на початку квітня. Новина була і радісною, і тривожною водночас. Бо про поповнення родини вже й не думали. Адже виховують п’ятеро діток. Причому їх первістку вже двадцять перший рік, старшій донці — дев’ятнадцять. Тож підходить час і їм стати батьками. А тут таке диво — маленький братик.

Для мами вагітність і народження синочка були особливим випробуванням. Найбільше лякало те, що він має з’явитись під час війни. Адже багатьох охоплюють тривожні думки: що далі, з якими випробуваннями доведеться зіткнутись, як їх перенесуть діти?

Для родини Головачів на всі ці запитання була одна відповідь: віра і любов переможуть усе. І маленький Лука це підтвердив.

Хоча, який він маленький? Хлопчик від дня народження заявив про свою унікальність. Адже з’явився на світ справжнім богатирем — важив майже шість з половиною кілограмів. Такого малюка в обласному перинатальному центрі побачили вперше за дванадцять років.

Щоправда, незадовго до того там з’явилось немовля з вагою п’ять кілограмів триста грамів. Але Лука виявився справжнім рекордсменом.

Для його родини це не така вже й дивина. Адже, як кажуть батьки, всі діти у них гарні, і всі — богатирі. Хлопчики кожного разу народжувались все більшими і більшими. Якщо первісток важив 3600, то його братики мали по 4300 та 5300. Дівчатка були трошки меншими — до чотирьох кілограмів. Але Лука вразив усіх. І не тільки вагою. А й тим, що з’явився у такий нелегкий час.

Першу молитву для нього прочитав його тато, бо він же є священником. І ім’я у нього не випадкове — назвали на честь Луки Кримського Войно-Ясинецького, який був лікарем, хірургом і єпископом. У родині його дуже шанують, тож сподіваються, що синочок матиме гарного покровителя, та й сам стане гідною людиною.

Такі самі сподівання і у багатодітної родини із села Перемишель, що у Шепетівському районі. Там теж свої рекорди. Мама Людмила народила одинадцяту дитину. В акушерсько-гінекологічному відділенні Славутської міської лікарні, де з’явився на світ маленький Макар, теж не пам’ятають, щоб приймали стільки пологів у однієї породіллі.

Всі дітки, а це сім хлопчиків та чотири дівчинки, побачили світ в цій лікарні. Тож сім’я майже поріднилась із медперсоналом. А той не відкидає варіанта, що прийматимуть і наступні пологи...

Загалом же для родин народження дітей під час війни — це не просто унікальна, а й по-справжньому героїчна подія. Бо всі розуміють, з якими випробуваннями доведеться зіткнутись і батькам, і малюкам.

У Хмельницькому міському перинатальному центрі від початку війни прийняли понад 1,3 тисячі пологів. Майже дві сотні діток народили мами, котрі змушені були залишити свої рідні домівки через війну.

Саме тут у подружжя Саратбека і Зухри Хаджаєвих народилась донечка. До війни родина із двома старшими дівчатками жила в Житомирі. А минулої зими батьки поїхали в гості до родини в Узбекистан. Там і почули звістку про початок війни в Україні. В час, коли тисячі українців шукали безпечні місця за кордоном, Хаджаєви вирішили повернутись до України. Щоправда, переїхали до Хмельницького, де й дочекались народження дитини.

Війна мала змінити всі плани і в родині хмельничан Станіслава і Дарини Набухотних. Хоча молода сімейна пара і планувала дітей, проте, коли почалась війна, вирішили відтермінувати свої плани. Але все пішло не за їхніми розрахунками — маленька Єва народилася через дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення ворога.

— Коли дізнались про вагітність, то це був такий промінчик щастя і надії, що не все так погано, і в нас є для чого жити, для кого, — розповіла Дарина.

Ці промінчики спалахнули у тисячах українських родин. І вони об’єднуються в те світло Перемоги і щастя, на які так чекаємо всі ми. Ніщо не може згасити цей вогонь життя.

Хмельницький.

Фото надано автором.