Це вже їхній третій малюнок з оберегового циклу.
Художники-муралісти в умовах війни — своєрідні арт-терапевти міста. Їхні малюнки на стінах будинків заряджають, піднімають настрій і навіть убезпечують миколаївців.
«Хочу розмістити чотири обереги із символікою по різних районах міста. Три ми вже зробили. Залишився Заводський район.
Усе, як раніше українські жінки робили у вишиванках і рушниках, коли споряджали бійців у дорогу. У мене той самий посил, тільки на стінах міста», — каже Альона Мартинова.
Дівчина розповідає, що надихнула на цей мурал Любов Паранюк, в якої художники були взимку на курсах таврійського розпису, і медикиня Руслана Сікаленко. Коштами допоміг Микола Марінов.
«Там є квітка життя, там є охоронець Чур, є захисні знаки. Вони спрямовані на те, щоб захищати наше місто і цей район, зокрема, від загарбників», — ділиться художниця.
Першою спільною роботою художників до початку повномасштабної війни була закинута нежитлова будівля поруч із Алеєю дружби на вулиці Набережній, де митці розмалювали одну зі стін таврійським розписом.
За час війни автори створили серію патріотичних та оберегових муралів у Миколаєві: «Киця-Захисниця», «Кит» та «Скарбниця нашого міста». І на цьому не зупинятимуться.
«По-перше, хочемо надалі відроджувати таврійський розпис та зробити відповідний мурал, може, навіть не один. По-друге, хочемо підкорювати Одесу. Є ще третій, але це мій особистий таємний план. Думаю, вже після війни, провести фестиваль стріт-арту та запросити муралістів із різних міст та країн», — діляться майстри своїми планами на весну.
Творчий дует шукає спільників, таких самих художників-авантюристів, які приєднаються до їхнього південного мистецького фронту.
Новий мурал «Дерево життя» — майже три метри заввишки й приблизно дев’ять завширшки.
Для підготовки стіни та створення малюнка було використано майже десять літрів акрилової і по півтора літра гумової фарби та пф-емалі. На створення композиції митці витратили понад тиждень.
Миколаївська область.
Фото Назарія РУБАНЯКА.
