Ця світлина вражаюча. Село Лукашівка на Чернігівщині.

Село невеличке: і півтисячі населення немає. А історія села давня — понад 400 років!

І церква-красуня була освячена ще у 1913-му.

...Дивіться, як пройшовся по нашій землі «рускій мір»... Страшні дні, тижні окупації снарядами і бомбами випалили залишки «братньої любові» до російських загарбників.

...І вирішила громада перейти з московського патріархату до своєї помісної церкви — Православної церкви України. Провели збори, оформили відповідну документацію у зв’язку з конфесійним переходом.
Священик з мп, що правив тут, намагався щось змінити, чинив опір, але проти людей не підеш, та й поїхав собі. Хто ж буде служити в Лукашівці?

Тепер слухаємо іншу історію.

Жив собі у Чернігові Сергій Зезуль. Навчався у школі № 4. Ще у 90-х роках минулого століття там один з учнів на ім’я Олексій встановив на школі синьо-жовтий прапор, а Сергій ходив із синьо-жовтим стягом на значку. І з хрестиком. Самі розумієте, який то був «скандал».

Олексій пішов до церкви. На Чернігівщині він відомий як отець Марко Лугановський (вічна йому пам’ять!). Пішов до Київської семінарії і Сергій. Закінчив її і продовжив навчання в академії. Потім виконував обов’язки економа у Чернігівській єпархії при владиці Ніконі, викладав у Чернігівському єпархіальному училищі, розташованому в Ніжині...
Наступні 20 років життя до прийняття сану Сергій мав роботу, не пов’язану з церквою. «Але духовний зв’язок із церквою, зі священиками не переривав ніколи. Для мене служіння Богові і людям було важливим», — розповідає отець Сергій.

Коли Чернігів почали обстрілювати російська артилерія і літаки, коли наші захисники вели бої з російськими військами на околицях, Сергій з дружиною ходив до Катерининського собору, де отець Миколай Апанасенко проводив богослужіння.

Після зняття облоги архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря висвятив Сергія у диякони.

Капелани отець Євген Орда та отець Антон Панасенко запропонували служіння в деокупованій Лукашівці. Погодився, поїхав, познайомився з громадою. «Люди такий жах пережили! Будемо лікувати душі. Церква — це ж люди.

А храм — це стіни. Будуть врятовані душі — то й постане з руїни храм. Невипадково ж збереглася одна-єдина фреска — святих землі Чернігівської Михайла і Федора. Все згоріло. А вона вціліла!» — розповідає отець Сергій.

На свято Іллі-пророка провів отець Сергій своє перше богослужіння. Попереду в нього і в громади багато роботи. Та вона не лякає. Аби запанував в Україні переможний мир, а в серцях — віра і любов.

Упевненості додає і підтримка людей, місцевого фермера Григорія Ткаченка, отців Чернігівської єпархії і дружини — матушки Віталіни. До речі, вона — авторка світлини.
От і зійшлися в одну дві історії: Вознесенської церкви у Лукашівці та отця Сергія Зезуля. День народження якого збігається із Днем Соборності України.

Тож многії і благії літа, отче!

Чернігівська область.

Фото надано автором.