Пам'ятаєте, вона малює картини, продає їх з аукціону, на зароблені кошти разом з іншими волонтерами купує все необхідне й передає нашим захисникам.

Якось пані Ірина поділилася з нами своїми переживаннями від чергового ракетного удару по Київській області. Пам'ятаєте? Хто не в курсі, ось посилання!

Ще пані Ірина, як і більшість, ділиться своїми враженнями від пережитого - радостями й турботами - на своїй сторінці у Фейсбуці.

Сьогодні Ірина Гнатюк завітала до нас не сама, а з іменинницею, точніше, з розповіддю про іменинницю - старосту Крушинського старостинського округу, що на Київщині, Оксаною Устенко.

Утім, все по-порядку. Слово Ірині Гнатюк.

"Я завжди любила своє село, - пише пані Ірина. - Але полюбила його ще більше відтоді, як ВОНА стала старостою нашого округу.

Її вистачає на все: на дороги і комунікації, на благоустрій та потреби громади, на людей. Насамперед - на людей!

Інколи мені здається, що в ній десь вбудований повербанк. На сонячних батареях та місячному сяйві..."

Це справді цікаво. На сонячних батареях - не дивно, а от на місячному сяйві(!) - це, напевно, щось нове в альтернативній енергетиці! Треба пошукати інформацію. (Жарт).

"Коли торік у лютому летіли ракети на васильківський аеродром та сусідні села (лише кілька км) - вона була на місці! - продовжує Ірина. - Коли у березні російські війська підійшли вже близько і село спорожніло - вона була на місці!

Коли влітку до сіл нашого округу почали з'їжджатися люди з окупованих територій - вона була на місці!

З кожним із хлопців з нашого округу, хто пішов захищати країну, вона на зв'язку!

Постійно й цілодобово. Щотижня до наших бійців летять посилки з необхідними речами та смаколиками, за кожним вона плаче, як за рідним.

Раніше я просто поважала її та захоплювалась нею! Нині вона стала мені подругою.

В Оксани Устенко сьогодні день народження. Я хотіла подарувати їй картину. Але вона хоче шолом. Вона каже, що у неї нині немає власних потреб. Є тільки потреби наших захисників.

Такі нині дівчата", - підсумовує Ірина Гнатюк і звертається до своїх читачів з цікавою пропозицією.

"Я не можу поміняти картину на шолом, - написала Ірина, - він дорогий, а картина... ні. Але я можу спробувати її розіграти.

Кому цікаво: полотно, олія, дерев'яна рама, 24*30 см. Без назви. Нехай назву їй дасть переможець - залежно від того, що побачить у ній: домашнє вогнище чи передвісника нашої спільної мрії!"

І зовсім несподівано пані Ірина перейшла до буденного, але надто важливого. До того, що турбує і її, і Оксану Устенко, і всіх односельчан!

"Ще троє з нашого села йдуть на війну. Ще за трьох болітиме серце. Ще трьом треба буде шукати рюкзаки та шоломи, медицину та зігрівайки, смаколики та різноманітні тактичні штуки...

По 100 грн, га? Ех, краще б тут було "по 100 грам"! Один номерок - то один шанс.

До неділі ще є час!

Посилання на банк:
https://send.monobank.ua/jar/9u2J7G15s7
Номер картки:
5375411202897208

Я щиро вірю, що ви не тільки допомагаєте нашим захисникам, а вам справді подобаються мої картини! - приписала пані Ірина і додала: - Сьогодні вночі ворог знову завдав повітряних ударів по моїй країні. Просто зараз у її небі не цивільні літаки, а ворожі ракети. В моєму селі вночі згорів будинок. Більше цікавих новин на сьогодні нема..."

- Але, - впевнена Ірина Гнатюк - ми обов'язково переможемо!

Нам залишається приєднатися до побажань, які вже прозвучали, і ще звучатимуть сьогодні на адресу іменинниці - старости Крушинського старостинського округу, що на Київщині, Оксани Устенко, яка добровільно, за покликом серця, віддає свою енергію, час, частину свого життя заради свободи України.

Щастя, сил, наснаги, здоров'я вам, пані Оксано. Ніколи не опускайте руки. Тільки вперед! Переможемо!