У паризькому Центрі культури України у Франції показали створену митцями з Полтави закордонну прем’єру моновистави за п’єсою Неди Нежданої «Отвєтка@ua».

Вона присвячена Герою України, оперному співакові Василю Сліпаку, котрий два десятиліття жив у Франції і робив блискучу творчу кар’єру в «культурній столиці світу» як соліст Паризької національної опери.

А після вторгнення рашистів на український Донбас іще 2015 року повернувся додому й став у стрій захисників Батьківщини. І боронив її від окупантів та їхніх найманців в окопах.

29 червня 2016-го загинув від кулі ворожого снайпера у Бахмутському районі на Донеччині... Звання Героя України йому було присвоєно посмертно.

Згадану версію моновистави, яких існує кілька (з різними виконавцями), підготувало творче подружжя акторів Полтавського академічного музично-драматичного театру імені М. Гоголя Ольги та Богдана Чернявських.

Чоловік став режисером, а дружина — виконавицею головної та, власне, єдиної ролі. Хоча, звісно, дійовою особою можна вважати і самого Василя Сліпака.

Бо під час дійства образ полеглого звитяжця з’являється на екрані (на знімку) й у записі звучить неперевершений голос співака.

За таких обставин фронтовий позивний митця й воїна «Міф» видається пророчим...

Авторка п’єси — письменниця і журналістка Надія Мірошниченко, більш відома як Неда Неждана, не випадково «віддзеркалила» в її назві кальку з російської.

Саме цим словом у фронтовому сленгу називають відповідь на ворожий обстріл, приліт міни чи снаряду.

Водночас у моновиставі перед глядачами повсякчас постають питання, що потребують і конкретних відповідей у зв’язку з воєнними злочинами ворога, і майже філософських роздумів стосовно відповідальності за власні вчинки.

А сімейна драма чи, точніше, трагедія зі смертю на війні чоловіка героїні не стає такою вже безпросвітною зі згадкою про продовження життя в нащадках...

Щемливу, зворушливу родинну історію актриса Ольга Чернявська переповідала, як то кажуть, на емоціях.

Без них у моновиставі, де не сховаєшся за грою партнерів чи декораціями, просто не обійтися.

А той емоційний градус підвищувало й місце, де відбувалося театральне дійство.

Бо ця імпровізована сцена у Парижі добре пам’ятає самого Василя Сліпака, котрий навіть у зірковому статусі підкорювача найвишуканіших глядацьких аудиторій Європи та світу ніколи не цурався України й українців.

Сюди, в Центр культури України у Франції, він приходив не раз, щоб згуртовувати громаду співвітчизників, давав тут благодійні концерти.

На закордонну прем’єру присвяченої йому моновистави прийшли й друзі, знайомі співака.

Тож зовсім не випадково під час вистави в залі, як засвідчили на фейсбук-сторінці Центру культури України у Франції, «половина глядачів сиділа зі сльозами на очах».

І, звісно, після фіналу всі присутні подякували акторці та режисеру за блискуче втілення задуму авторки п’єси та гідне пошанування пам’яті видатної людини.

Полтава.
Фото з фейсбук-сторінки Центру культури України у Франції.