Сцена з хореографічної вистави VONA.
Прем'єра спершу відбулася в німецькому театрі Піни Бауш, а згодом — на онлайн-платформі Open Theatre.
Продюсер проекту Максим Добролюбов повідомив, що Міжнародний мистецький проект VONA — це перша творча колаборація наших митців зі всесвітньо відомим театром Піни Бауш (Вупперталь, Німеччина) за підтримки Goethe-Institut Ukraine.
Основна тема постановки — емоції сучасної української жінки: біль розлуки, втрата дому, перерваний зв’язок із рідними. Те, через що пройшли після 24 лютого 2022 року мільйони українок.
Їхній внутрішній світ відтворюють шестеро танцівниць із різних регіонів України, які торік були відібрані командою театру Піни Бауш, — Катерина Погорєлова, Тетяна Знамеровська, Ірина Астаф’єва, Галина-Оксана Щупак, Валерія Потапова, Єва Силенко. Хореограф — Райнер Бер, відомий продовжувач традицій танцтеатру.
— Як відбувалася робота над постановкою? — запитую у Максима Добролюбова.
— Оскільки до війни сучасний фізичний, пластичний і танцювальний театр лише починав набирати оберти, то прем’єру я вважаю вдалим досвідом поєднання цього сценічного напряму з українською душею та ментальністю.
Підготовка тривала з березня 2022 року, коли до мене звернулися мої друзі з Вупперталя. Німецькі колеги запропонували допомогу українським танцівницям, аби вони безплатно на базі театру в Вупперталі змогли пройти майстер-класи і ближче познайомитися з творчим спадком видатної Піни Бауш — засновниці жанру пластичного театру й основоположниці танцю-модерн.
Одне із завдань проекту — показати нашу співвітчизницю в пульсації тривоги, викликаної війною, в переживаннях за її рідних, близьких. Адже яка вона, українська жінка? Вона насамперед Берегиня родинного вогнища і водночас — сучасна, європейська за своєю естетикою. І постановка VONA доволі точно підкреслила самобутність українки, яка ззовні — дівчинка у віночку й вишиванці, а в душі — і воїн, і амазонка, і любляча, і кохана. У поєднанні всіх цих рис — її сутність. У виставі є елементи автентики й української лірики, що дає глядачеві змогу відчути українську ментальність.
Прем’єру в Україні хотіли провести у Львові й Києві. Але через проблеми з електрикою та повітряні тривоги довелося презентувати українському глядачеві свою роботу онлайн. Не полишаємо планів показати прем’єру вживу.
— Хто ті шестеро артисток?
— Дівчата, відібрані для постановки, — різні за віком і рівнем підготовки. І певний феномен полягав у тому, що приїхали до Німеччини одні дівчата, а після роботи вони вже стали зовсім іншими. Сьогодні це — танцівниці європейського рівня, справжні майстрині театру Піни Бауш. Кожен їхній рух тепер має зовсім новий вигляд. Коли після Перемоги вони повернуться на Батьківщину, це вже будуть носії зовсім іншого рівня мистецтва.
— Які перші відгуки глядачів?
— Вистава нікого не залишила байдужим. Головна особливість цієї роботи в тім, що вона спонукає не жаліти героїню, а захоплюватися силою її духу. Завдяки успіху прем’єри вистави в Вупперталі за кілька днів відбувся її наступний, повторний, показ.
Постановку подивилися чимало українців, котрі нині живуть у Німеччині. Люди виходили із зали зі сльозами на очах та словами вдячності.
— Максиме, з чим для вас пов’язаний рік війни?
— В лютому 2022-го я був у Чернігові серед своїх друзів, і ми почали допомагати захисникам України: готували їжу для солдатів, які були на передовій. Відкрили невелику польову кухню, потім працювали дедалі більшими обсягами. За кошти, які донатили різні люди на підтримку ЗСУ, ми купували продукти, готували гарячі обіди, ліпили вареники.
Згодом перейшли до волонтерської діяльності у межах громадського об’єднання «Душа.UA», що включало постачання для воїнів медичних засобів, амуніції і рацій. Також і далі забезпечували продуктами українських бійців та цивільних із соціально вразливих категорій. Не полишаємо й нині волонтерства, доправляємо на схід України операційні комплекти для медиків.
Після того, як виконали певний обсяг допомоги фронту, повернулися до театральної творчості. Проект «Art-Перемога», що реалізується командувачем Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим і письменником, офіцером Командування Об’єднаних сил ЗСУ Борисом Кутовим за нашою участю, подарував малечі нові творчі зустрічі.
У Чернігові ми відкрили «Хату Добра» для допомоги дітям, які побували під російською окупацією. З виставами «Хати Добра» ми їздили по деокупованих селах, спілкувалися з малечею. Привозили й допомогу для багатодітних родин.
Серед інших проектів — «Фарби для дітей з вадами зору», який ми реалізували спільно з Червоним Хрестом України, та прем’єра дитячої вистави в Національній опереті України.
— Які подальші творчі плани?
— Нині готуємо прем’єру дитячої опери чеського композитора Ганса Краси «Брундібар». Ганс Краса був ув’язнений нацистами, але і в неволі творив, присвячував своє мистецтво дітям-в’язням... Автор опери «Брундібар» загинув 1944 року в концтаборі Аушвіц.
Ми плануємо представити «Брундібар» до Міжнародного дня захисту дітей, коли опера вперше буде виконана дітьми в Україні.
Фото надане Максимом Добролюбовим.
