Колись пані Ірина поділилася з нами своїми переживаннями від чергового ракетного удару по Київській області. Пам’ятаєте?
Ще Ірина, як і більшість, ділиться своїми враженнями від пережитого — радостями й турботами — на своїй сторінці у Фейсбуці.
Вона, здається, ніколи не втомлюється! Якщо не волонтерить, то намагається розібратися у дрімучих нетрях душі проклятих і ненависних загарбників, яких язик не повертається навіть орками назвати.
Тим паче що достойні люди, які виконували ролі зазначених осіб в екранізації «Володаря перснів», дуже просять цього не робити.
А нам подумалось: та й справді, чому орки(?), чому не урки?!! Адже називатися саме так у них є ще більше підстав: вагнерівці — вони і є справжні урки і злодії!..
«Знову і знову відкриваю в собі нові глибини ненависті, — написала пані Ірина на своїй сторінці в Фейсбуці, — а давайте-но знайдемо власників цих ложечок»...
Із розрізнених записів на сторінках небайдужих людей у Фейсбуці постає моторошна картина. Бійці ЗСУ при розмінуванні позицій ворога під Києвом знайшли у бліндажі змародерені у місцевих жителів іменні ложечки з датами народження та даними українських дітей. Район знахідки — село Здвижівка. Це колишній Бородянський район (з 2022-го увійшов до Бучанського району Київської області).
Звісно, бійці вирішили повернути ці ложечки дітям, їхнім батькам та родичам. Дуже їм хотілося вірити, що всі вони живі й здорові.
Автором допису і тим, хто «відповідає за ложечки», виявився Юрій Фанигін, працівник Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького.
Він особисто знає тих військових із 60-ї окремої піхотної Інгулецької бригади, які дуже хотіли повернути іменні ложечки родині, у якої їх вкрали...
У коментарі до свого допису пан Юрій тоді написав: «Дякую всім за допомогу. Вірю, що знайдуться!».
І ми вірили, що ложечки, хай там що, обов’язково повернуться до своїх законних власників! Як виявилося, не дарма!
Маємо щасливий хепі-енд!
Зі сторінки Юрія Фанигіна стало відомо, що ложечки завдяки нашим небайдужим людям та соцмережам знайшли своїх власників! Їх, виявляється, вже навіть передали бабусі Людмилі (на знімку), яка ті ложечки свого часу подарувала своїм онукам. Діти та їхня мама живі. Зараз вони в безпеці, за кордоном. Розповідають, що рік тому родина була у зоні боїв під Бучею, потім чудом вціліли в окупації й нарешті вирвалися.
«...У цій історії чудово все! — пише пан Юрій. — Це, напевно тому, що Святий Миколай, ангели та, може, навіть сам Господь носять форму ЗСУ. Дякую всім, хто робив репости! Дякую за нереальну роботу. Слава Україні!
Слава ЗСУ! Слава 60-й піхотній Інгулецькій бригаді і бійцям, які залишилися людьми з великим серцем!».
Переможемо!
Фото зі сторінки Юрія Фанигіна у Фейсбуці.
