За покликанням

Юрій народився у селі Сергіївка Березнегуватського району та, як і мріяв з дитинства, працював дитячим тренером з футболу, а також учителем фізичної культури та допризовної підготовки Березнегуватського закладу загальної середньої освіти І—ІІІ ступенів.

Відданість справі приносила результати. Команда Березнегуватської ДЮСШ «Надія» — чемпіон обласних змагань на призи клубу «Шкіряний м’яч», багаторазовий переможець та призер областних  змагань ВФСТ «Колос», учасник всеукраїнських змагань.

Юрій Ігорович любив дітей і прагнув виховати з них не тільки справжніх спортсменів, а й людей. Його вихованці Дмитро Долина, Дмитро Тенетюк, Максим Лебідь, Сергій Коляда, Дмитро Бокий, Кирил Татаров, Михайло Білоконь, Артем Ґава, Серафим Таран досягли вагомих результатів у футболі, деякі виступають за професійні та юнацькі клуби.  

 Дмитро Бокий підписав контракт у Румунії і каже, що перший час було дуже важко, бо дуже хотілося зателефонувати тренеру та почути його голос, відчути підтримку:

— Юрій Ігорович був моїм першим тренером, це та людина, яка прищепила мені любов до футболу, з яким я робив свої перші кроки в спорті. Він був дуже добрим, на його обличчі завжди була усмішка. В моїй кар’єрі були як підйоми, так і падіння, але лише Юрій Ігорович був тією людиною, яка вірила в мене. Він завжди казав: «Я в тебе вірю, їди до своєї мети і не зупиняйся». Ще в дитинстві пообіцяв тренеру, що гратиму на високому рівні, і я виконаю свою обіцянку, що б там не сталося. Нам всім дуже не вистачає Юрія Ігоровича.

Юрій Блоха був не лише прекрасним спеціалістом, а й справжнім патріотом. У 2014 році, коли росія напала на Україну, він водив своїх підопічних на мирні акції, надсилав їхні малюнки військовим на фронт, активно займався волонтерством.

Подвиг тренера

А 24 лютого 2022-го, відразу після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, не роздумуючи пішов служити в Баштанський батальйон територіальної оборони. Був начальником забезпечення блокпостів у Березнегуватському районі. 

«Перемога за нами! Обіцяю, що заняття скоро відновляться», — таке повідомлення 24 лютого отримали учасники дитячої футбольної команди, яку тренував 34-річний Юрій Блоха.

«Юрко мав багато зв’язків по всій області, і це дозволяло йому координувати місцевих волонтерів, які допомагали військовим. А коли дізнався, що рашисти сунуть великою колоною убік села Мурахівка, без роздумів пішов на допомогу нашим хлопцям, які були там на блокпосту, — розповідає друг дитинства. — Я знаю, що Юрій усвідомлював небезпеку. Але він завжди вчив своїх підопічних: не важливо, наскільки сильний ворог, треба з вірою в

Перемогу битися до кінця».

Юрій разом з іншими військовими вступив у бій з агресором. 

«Ворог був краще озброєний і мав механізовані підрозділи, яким ми з нашим тодішнім озброєнням не могли повноцінно протистояти, — розповідає Петро Селецький, котрий був разом із Юрієм на полі бою. — Після цього зіткнення вижило тільки п’ятеро наших, один із них був тяжкопоранений. Юрій дістав три вогнепальні поранення, несумісні з життям». З того бою він не повернувся.

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України 
№ 122/2022 від 10 березня 2022 року молодшому лейтенанту Блосі Юрію Ігоровичу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (по-
смертно).

Завжди залишиться у пам’яті

Усі, хто знав Юрія Ігоровича, описують його як порядного, небайдужого, принципового, як людину, котра горіла своєю справою, любила дітей та виховувала їх чесними, порядними патріотами своєї Батьківщини.

«Мені найбільше запам’яталося, що він був небайдужим та справжнім. Юрій дуже любив дітей, постійно був присутній на всіх змаганнях, хоч би де вони проходили. Він був завзятим та наполегливим, завжди обстоював права дітей. Постійно телефонував, цікавився та був у курсі всього, що відбувалося. Це ті риси, які його вирізняли та завдяки яким він назавжди залишиться у нашій пам’яті», — пригадує голова Асоціації футболу Миколаївської області (АФМО) народний депутат України Олександр Пасічний.

Цікаву історію, яка свідчить про мудрість та педагогічний талант Юрія, розповів його колега, друг та кум Євген Лебідь. «У Березнегуватому проходив матч першості ДЮФЛ, приїхала команда Нового Бугу. Це була принципова гра, і, як завжди, зібралося багато вболівальників — батьки футболістів і не тільки. Я тоді був суддею. Почався матч, і я бачу, що в нас грає не перший склад — усі основні гравці сиділи на лаві запасних і так до кінця матчу й не вийшли на поле. Як дізнався потім, ці гравці пропустили останнє тренування перед грою без поважної причини. І Юрій, незважаючи на важливість матчу, присутність та вмовляння батьків, тиск вболівальників, не випустив гравців на поле. Дисципліна для нього була на першому місці. Той матч команда Березнегуватого програла, але це був гарний урок для юних футболістів, який вони запам’ятають надовго, бо кожне тренування важливе».

«З Юрієм була знайома більше десяти років. Досі не можу повірити, що минув рік з його трагічної загибелі. Юрій був переможцем, Героєм. Світла пам’ять. В моїй пам’яті він залишається сміливим, порядним чоловіком, справжнім воїном. Він був чудовим тренером, відвертою та порядною людиною, його дуже любили діти, він залишив світлу пам’ять для кожного з нас», — ділиться голова дитячо-юнацького комітету АФМО Людмила Діброва.

Голова АФМО народний депутат Олександр Пасічний виступив з ініціативою встановити обеліск Блосі Юрію Ігоровичу в ДЮСШ, де він самовіддано працював. Щоби всі пам’ятали про уроки мужності, патріотизму та життя, які викладав дитячий тренер.


Юрій Блоха (перший праворуч в другому ряду) та народний депутат Олександр Пасічний (другий праворуч  в другому ряду) опікувалися розвитком футболу на Миколаївщині

Фото з відкритих джерел.