Роль, яку виконувала студія, і місце, яке вона мала у формуванні літературно-мистецького простору Приінгулля, обговорили літератори, літературознавці та науковці в обласному краєзнавчому музеї.
Через школу «Сівача», заснованого відомим українським поетом Валерієм Гончаренком, пройшла ціла плеяда літераторів, багато з яких поповнили лави Національної спілки письменників України. Серед них — лауреат Шевченківської премії, один із керівників студії Володимир Базилевський. Свого часу її очолювали також письменник Віктор Погрібний і поет Леонід Народовий.
Про важливу роль тогочасних літстудій, і «Сівача» зокрема, в становленні української літератури і суспільства загалом у 60—70-ті роки минулого століття розповів доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка Сергій Михида.
На жаль, сьогодні в Кропивницькому та області учасників студії часів Валерія Гончаренка залишилося мало. Серед них — педагог і журналіст Анатолій Саржевський, поетеса Антоніна Корінь, поет і бізнесмен Анатолій Каретний, поет Олександр Косенко (на знімку ліворуч)... Ще кілька тодішніх сподвижників поетичного слова на Кіровоградщині проживають в інших містах та за кордоном.
Літературна студія «Сівач» була створена після розпаду літстудії «Бригантина». Спогадами поділився член літстудії з початку її існування Анатолій Саржевський: «Пригадую наші посиденьки в редакції обласної газети «Молодий комунар» під орудою Валерія Гончаренка — вчителя української мови і літератури, здібного журналіста і непересічного поета. Він організовував читання наших творів уголос, уважно їх вислуховував, детально аналізував із залученням нас до обговорення написаного, вказував на недоліки, надавав слушні рекомендації щодо їх усунення... А ще вчив нас жити з книжкою, аби ми, тодішні школярі і студенти, не виростали обмеженими, не втрачали той дивовижний світ, який справді дає художня книжка.
Мабуть, тому не я один, а ще чимало моїх друзів по «Сівачу» стали вчителями української словесності, літераторами, членами Спілки письменників України. Наші вечірні заняття в приміщенні обласної «молодіжки» ніколи не обмежувалися часом, визначеним керівником студії. Вони мали продовження на центральній площі міста, у під’їздах ближніх до редакції будинків, де ми читали нові поезії...
Сьогодні я із вдячністю і душевним щемом та смутком згадую тодішню неповторну літературну атмосферу міста і нашу студію з промовистою і багатообіцяючою назвою «Сівач». Добре, що саме в Кропивницькому нещодавно започатковано випуск літературно-мистецького альманаху «Сівач» імені Володимира Базилевського».
Цей альманах став, крім іншого, даниною пам’яті, вдячності і поваги до «Сівача» і «сівачів» та певним поштовхом до відновлення літстудії. «Сівач», який позиціонується як друкований орган Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка, створений з метою популяризації українського слова й уславлення українства. Хоч, власне, це новий самостійний проєкт.
Ідея належить поету, нині курсанту Харківської академії Національної гвардії України Станіславу Новицькому, який з нагоди випуску першого номера альманаху, зокрема, зазначив, що амбітна мета цього видання — показати справжню українську літературу. І акцентував, що в цей непростий час ми повинні боротися на всіх можливих фронтах, тому велика частина літературної спільноти міста висловила свою підтримку і бажання щодо створення літературного об’єднання «Сівач» імені Володимира Базилевського. А також, при літературному об’єднанні, — літературно-мистецького альманаху «Сівач».
Перший номер альманаху його упорядники присвятили письменнику-земляку та одному з перших керівників літстудії Володимиру Базилевському і видали до 85-річчя поета. Понад сто авторів з усієї України виявили бажання стати авторами першого номера «Сівача». 21 літератор із Житомирщини, Івано-Франківська, Іршави, Київщини, Львова, Одеси, Сміли, Чернігівщини та інших країв і міст України удостоєні такої честі.
Кіровоградська область.
Фото надано Іриною Єгоровою.
