Колишній тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний якось казав: «Їду вночі через місто, а там немає футбольної команди. Думаю, навіщо таке місто?». Перефразовуючи Кварцяного, запитаємо: «Навіщо місто, без музею?». Музей — це його біографія і трудова книжка, відображені в речах і документах минулих літ.
На Волині з цією справою поки що все гаразд. Прекрасні музеї є в Луцьку, Ковелі, Нововолинську, Володимирі, Маневичах, Торчині... Любомльський краєзнавчий, якому днями минуло 50, у цьому переліку на чільному місці. Привітати його працівників із поважним ювілеєм прийшли колеги з Луцька, краєзнавці, місцеве керівництво, ветерани, які брали участь у створенні і розбудові закладу. Багато гостей із специфічними подарунками. Так, краєзнавець із Луцька Володимир Свенцицький передав музею кілька кілограмів вражених іржею металевих речей.
Вони пам’ятають княжі часи: кресала, ковальські пристрої, замки, деталі сільгоспзнаряддя. Його колега Геннадій Гулько спонсорував середньовічні персні, Микола Дзей з Любомля — стару метричну книгу з церкви Різдва Богородиці. Тепер по ній жителі містечка і прилеглих сіл зможуть вивчати своє родове коріння. До речі, цей краєзнавець, працюючи у Волинському художньо-оформлювальному комбінаті, свого часу брав участь в оформлені експозиції музею.
Ювілей через військовий стан кілька разів відкладали. Однак подія варта того, щоб зустрітися, поспілкуватися. Колишній начальник районного управління культури В’ячеслав Климович пригадав, як після кількох років забуття, а були й такі в історії установи, в 1987-му довелося повертати до життя музейну експозицію.
Фундатором музею, що відкрився 28 травня 1973 року, можна назвати тутешнього краєзнавця, члена районної організації Товариства з охорони пам’яток історії та культури, вчителя історії Дмитра Остап’юка.
Секретар Любомльської міськради Антон Фурманюк, вручаючи Олександру Дмитровичу грамоту, побажав, щоб найближчим часом музей урешті зумів переїхати в омріяне приміщення колишнього палацу Браницьких. До речі, нещодавно міськрада, яка справила новосілля в будинку колишньої райдержадміністрації, передала музею кілька своїх колишніх кабінетів на першому поверсі триповерхової будівлі. Відтепер його площа — 400 квадратних метрів. Новина приємна, адже сьогодні із 35 тисяч експонатів основного фонду в експозиції представлено лише півтори тисячі.
Нині у музеї працюють відділи природи, археології, середньовіччя і новітньої історії. Є цілий розділ, який висвітлює життя колись потужної Любомльської єврейської громади, знищеної нацистами в 1941-1942 роках. Добре висвітлено на стендах також розвиток місцевих промислів. Чимало експонатів присвячено подіям Першої і Другої світових воєн, періоду, коли Волинь входила до складу Другої Речі Посполитої.
У фондах музею є цінні колекції археології, нумізматики, фалеристики, іконопису, стародруків ХVII—XIX століть, етнографічних матеріалів, старовинних годинників, самоварів. Серед експонатів багато унікальних. Зокрема природний камінь із зображенням оленя, якому 15-20 тисяч років, кам’яні булави (ІІ тисячоліття до нашої ери), кам’яні сокири, наконечники списів, стріл, серпи, ножі.
Також цікаві матеріали про уродженців Любомля і Любомльщини: актрису Наталію Ужвій, католицького теолога Северина Любомльчика, письменника Власа Мизинця, власників Любомльщини — гетьманів Івана Виговського, Павла Тетері, Дмитра Вишневецького, Ксаверія Браницького.
Музей проводить велику дослідницьку роботу. Ним організовано три міжнародні науково-краєзнавчі конференції, десять археологічних експедицій, видруковано чимало довідково-пізнавальної літератури.
Вручаючи колективу подяку, начальник відділу культури Любомльської міської ради Володимир Дячук пообіцяв, що музей і в подальшому матиме підтримку влади.
Любомль, який рішенням уряду України зараховано до історичних поселень, без такого чудового краєзнавчого музею втратив би частину своєї душі і туристичної привабливості.
Волинська область.
На знімку: директора музею Олександра Остап’юка вітає відповідальний секретар обласної організації Національної спілки краєзнавців України Світлана Чибирак.
Фото з відкритих джерел.
