Вже понад 5 літ вони самотужки займаються систематизацією, описом, документуванням, а головне — відновленням старовинних будинків з дерев’яним різьбленням у Чернігові.

Черговим оновленим красенем, до реставрації якого долучилися волонтери, став старовинний будинок на вулиці Музейній, 2Б. Він розташований у підніжжі Валу за історичним музеєм — на дорозі, що йде від Валу до міського пляжу. В кінці липня команда «Дерев’яного мережива Чернігова» разом із гостями і партнерами урочисто відзвітували про закінчення робіт над цим будинком.

Розповідає керівник об’єднання Станіслав Іващенко.

— Стасе, розкажи історію реставрації цього будинку. Як усе почалося?

— Це цікава історія. У жовтні-листопаді 2022 року ми знімали серію відео про нашу команду. Кожен із нас обирав, на фоні якого будинку зніматись. Я обрав саме цю споруду, і під час зйомок з вікна визирнула власниця Зоя Володимирівна. Ми познайомились, і вона розповіла, що це її родовий будинок. Ми дуже швидко порозумілися і домовилися, що ми до неї ще повернемося, але вже з інструментами.

Так склалося, що на початок цьогорічного сезону у нас назбиралося кілька будинків для відновлення. Спочатку вирішили взятися за Земську, 1, адже це був істотно менший та легший проєкт. Так би мовити, для розігріву та жвавого старту. А будинок на Музейній поставили наступним у черзі.

— Хто саме займався відновленням будинку, хто допомагав? Які ресурси пішли на цю роботу?

— Над цим будинком зійшлися зірки. Спочатку Сергій Безбородько запропонував підтягнути на об’єкт своїх нових друзів з проєкту «Толокар». Вони саме приїжджали в Чернігів у ті ж числа, коли ми мали розпочати роботи. «Толокарівці» запропонували нам взяти на себе вирізання деяких елементів мережива та покрили витрати на відповідний матеріал.

Тоді ж Вадим Свистун, директор чернігівської філії компанії Polysan, запропонував підтримати фарбою, на що ми радо погодилися. Вони повністю забезпечили нас коричневою фарбою, яка є основним кольором фасаду, розчинником та пензлями. Мало того, пізніше Вадим та двоє його колег із Сум долучилися до однієї з толок на цьому будинку.

Одночасно з цими двома історіями до нас звернулася представниця польської фундації EID, яка нині підтримує різні проєкти з відбудови у різних куточках України. Вона заохотила податися на грант у тисячу доларів США, який ми успішно виграли. І хоча більша частина тих грошей пішла на Земську, майже 13500 грн було витрачено на Музейну, 2Б.

Не можу не згадати і чернігівський політех, який завжди радо підтримує нашу діяльність. Опосередковано долучилися і вони, адже у нас у загашнику залишилося мереживо, яке політех вирізав для будинку на Станіславського, 11 у 2021 році. А на Музейній, 2Б два основні види декоративних деталей такі самі.

Тож завдяки старим і новим друзям ми змогли скоротити наші витрати з бюджету проєкту до мінімуму. Грантові кошти від EID пішли насамперед на оплату роботи столяра, який виготовив для нас віконниці для лівого вікна головного фасаду, відтворив кілька копій так званого діамантового русту (це такі пірамідки внизу пілястрів) та рамки для них, а також зробив точну копію одного віконного сандрика, який був втрачений за 120+ років життя будинку. Також ці гроші були витрачені на жовту та білу фарби, яких теж пішло багато.

— Чи допомагали з реставрацією міська влада чи місцевий бізнес?

— З місцевою владою ми ще жодного разу не співпрацювали, і цей будинок не став винятком. А от місцеві бізнесмени допомагали, й істотно. Окрім уже згаданої компанії Polysan, з великою вдячністю хочу також сказати про ще одних благодійників, які дуже допомогли нам у роботі саме над цим будинком. Йдеться про ТОВ «Інвестклімат інжиніринг» (в особі Дмитра Ясочка та Богдана Середи), які безплатно надали нам у тривале користування якісні будівельні риштовання необхідної висоти. А для такого будинку, як на Музейній, 2Б, ця допомога на вагу золота.

— Скільки, за твоїми оцінками, загалом долучилося людей до відновлення будинку на Музейній?

— Якщо рахувати всіх людей, які на тому чи іншому етапі долучилися до робіт над цим об’єктом на толоках, то це щонайменше 40. Лише з команди ДМЧ це душ 30. А ще ж «Толокар», Polysan та кілька чернігівців, які активно стежать за нашою діяльністю.

Що ще цікавого? Кожному будинку ми любимо давати якусь свою, «внутрішню», назву. Наприклад, будинок на Зеленій, 15 завдяки своїм кольорам отримав назву «шоколадний», будинок на Земській, 1 став «будинком з мальвами». А на Музейній, 2Б завдяки дуже специфічному декоративному елементу у верхній частині пілястрів тепер відомий у вузьких колах як «будинок з крабами». Цей елемент, до речі, ймовірно, є оберегом з огляду на його дуже специфічний вигляд.

— Чи втішена результатом власниця будинку — Зоя Володимирівна? Вона тепер живе наче у невеличкому музеї, і охочих сфотографуватися поруч з її будинком тепер буде чимало.

— Краще запитати у самих власників, звісно. Але, наскільки я знаю, і Зоя Володимирівна, і її чоловік Валентин дуже задоволені. Для них відновлення цього будинку було мрією. І насправді, завдяки нашому втручанню сама власниця більше дізналася про історію цього будинку і про історію свого роду. Адже вона не знала, що її прапрадід Ксенофонт Сидоренко був головним полковим лікарем у Чернігові, героєм і учасником кількох воєн, який за свої заслуги удостоївся особистого дворянства. Завдяки тому, що Ксенофонт Сидоренко мав особисте дворянство, його нащадки за едиктом 1845 року отримали право належати до стану спадкових почесних громадян у межах імперії, тобто це станове право (ерзац-дворянство), а не почесний міський титул. І ця вся інформація була досліджена нами і оприлюднена вже під час робіт з реставрації будинку.

Чернігів.

Фото Сергія ТОНКАНОВА.