Серед них є як учасники бойових дій, так і мирне населення, в тому числі й діти. Саме цій тематиці й було присвячено круглий стіл «Стан забезпечення осіб з інвалідністю та осіб з інвалідністю внаслідок війни протезно-ортопедичними виробами: проблеми та перспективи. Напрацювання дорожньої карти», що відбувся вчора в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів під орудою голови підкомітету з питань соціального захисту дітей, постраждалих внаслідок збройної агресії рф проти України з 2014 року Тетяни Циби.
Відкривши захід, народний депутат зауважила, що питання протезування завжди було актуальним, а з огляду на війну воно лише загострилося, тож закликала колег говорити максимально відверто. «Бо маємо не лише обговорити проблеми і виклики, а й напрацювати реальні рекомендації, які стануть дорожньою картою», — наголосила вона.
Загалом учасники заходу обговорили три важливі теми:
протезування в Україні: сучасний стан, досягнення та виклики. Стратегія розвитку галузі;
діяльність протезно-ортопедичних підприємств різних форм власності: проблеми та пропозиції;
поточний стан забезпечення осіб з інвалідністю протезно-ортопедичними виробами. Реабілітаційний процес. Погляд очима користувачів.
Представник комітету народний депутат Тарас Тарасенко у своєму виступі акцентував увагу на висновку Рахункової палати щодо наявних недоліків у сфері протезування. Ідеться, зокрема, про відсутність єдиної та всеохоплюючої концепції протезування в Україні.
«Нам потрібно більш стратегічно підходити до забезпечення наших громадян протезами та іншими засобами функціонування, враховуючи те, що єдина стратегія має бути написана на рівні Кабміну, але нині вона відсутня», — зазначив Т. Тарасенко.
За його словами, в 2021 році лише 25 відсотків осіб з інвалідністю були забезпечені засобами функціонування. У 2022-му — 24 відсотки. «Тобто щороку майже 300 тисяч громадян залишаються обмеженими у своїх правах на ефективне функціонування», — зауважив депутат.
Потребує вирішення, за його словами, й питання підбору кваліфікованих кадрів для забезпечення безперебійної роботи підприємств у галузі протезування та якісного надання відповідних послуг.
У цьому контексті Т. Тарасенко зауважив, що державні протезні підприємства попри війну і великий попит на протезування не працюють на повну потужність. До того ж нині триває процес приватизації держпідприємств.
«Один із таких заводів — Хмельницький протезний — було продано за 37 мільйонів гривень. Так, у нових власників є зобов’язання зберегти профіль виробництва, але питання в забезпеченні стратегії. Як приватний бізнес надаватиме послуги: буде більше орієнтуватись на військових чи забезпечуватиме цивільне населення. Адже гранична вартість протезів для населення втричі менша ніж для військових. Тож питання, чи витягне бізнес цю процедуру самостійно?» — поцікавився він.
У свою чергу представниця Міністерства соціальної політики Олена Кульчицька, зазначивши, що не всі реабілітаційні команди готові працювати з множинними або високими ампутаціями, зачепила також і питання забезпечення осіб з інвалідністю протезами підвищеної функціональності. За її словами, звична практика, коли особа спочатку протезується простим протезом, а наступний — через 12 місяців — виріб підвищеної функціональності.
Така затримка під час протезування верхніх кінцівок, на думку представниці Мінсоцполітики, є неефективною, і відповідні зміни, за її словами, вже було внесено до постанови КМ, які дають можливість особам з високою ампутацією руки одразу претендувати на протезування виробами підвищеної функціональності. Інше питання — фінансування. Держава поки фінансує вартість протезу до 1 мільйона 900 тисяч гривень. Є виробники, які цілком вкладаються в такі граничні ціни, але часто цих грошей виявляється замало.
Народний депутат Василь Вірастюк, який допомагає відновлюватися нашим захисникам та захисницям, зауважив, що спорт є одним із найкращих інструментів фізичної та психологічної реабілітації учасників бойових дій.
Обранець розказав про їх забезпечення спортивними протезами.
«Спортивні протези та протези підвищеної функціональності дають можливість учасникам бойових дій та людям з інвалідністю внаслідок війни займатись спортом, брати участь у спортивних змаганнях, туристичних походах та просто вести активний спосіб життя. Звичайний протез, який отримують ветерани, не завжди витримує навантаження активного способу життя. Тим паче якщо ветеран забажав займатися силовими видами спорту. Рано чи пізно такий протез втрачає свою функціональність.
Учасники бойових дій можуть отримати спортивні протези за державний кошт, але через 12 місяців після первинного протезування», — зазначив він, додавши, що рік — це завеликий термін для тих ветеранів, які хочуть або вже активно залучаються до занять фізичною культурою та спортом.
Загалом під час заходу його учасники порушували чимало актуальних питань, зокрема протезування статевих органів, адже в разі втрати стегна боєць може потребувати і такого відновлення. А також забору та зберігання біологічного матеріалу. Та найголовніше, на чому наголосили присутні, — це поінформованість людини з інвалідністю про можливості протезування.
