Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу розглянув на своєму засіданні урядовий законопроект «Про доброчесне лобіювання» (№ 10337) та альтернативні до нього законодавчі ініціативи «Про лобізм та лобістську діяльність в Україні» (№ 10337-1) авторства Людмили Буймістер та «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні» (№ 10337-2), який вніс Сергій Власенко.

Заступник держсекретаря Кабміну Олег Войтович, який представляв урядовий законопроект, зазначив, що він визначає правові засади лобіювання в Україні відповідно до міжнародних практик та стандартів. Водночас зауважив, що хоч розробка законодавства про лобіювання не передбачена Угодою про асоціацію з ЄС, проте необхідність формування в Україні відповідної правової бази визначено як політичну рекомендацію у звіті Єврокомісії про прогрес України в рамках представленого 8 листопада пакета розширення.

Законопроект (№ 10337), зокрема, визначає термінологію в сфері лобіювання, окреслює права та обов’язки суб’єктів лобіювання, розробку та ухвалення правил етичної поведінки суб’єктів лобіювання, передбачає створення реєстру прозорості держателем та адміністратором якого є НАЗК, визначає порядок реєстрації у реєстрі прозорості та винятки з нього, а також механізми контролю за діяльністю суб’єктів лобіювання через моніторинг дотримання законодавства з питань лобіювання.

«Робота над законопроектом відбувалася за активної участі представників громадських організацій, і більшість їхніх зауважень та пропозицій було враховано в кінцевому варіанті проекту», — повідомив Олег Войтович, додавши, що всі три законопроекти потребуватимуть додаткової оцінки з боку європейських інституцій. Наразі урядовий законопроект уже перекладено та надіслано Єврокомісії, найближчим часом очікується висновок щодо нього. Два альтернативні проекти нині на стадії перекладу і також будуть надіслані до ЄК.

Про основні відмінності альтернативного законопроекту авторства Людмили Буймістер розповіла її помічниця Богдана Магдич. Вона, зокрема, зауважила, що урядовий законопроект не повністю відповідає антикорупційній стратегії на 2021—2025 роки, у якій передбачено необхідність визначення прозорих механізмів забезпечення впливу на посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, а також забезпечення механізмів контролю за лобістською діяльністю. Щоб виправити ці недоліки й було розроблено законопроект № 10337-1, зазначила вона. «У документі пропонується визначити, що діяльність лобістів не обмежується лише взаємодією з Верховною Радою, як це передбачено в основному законопроекті № 10337, яким пропонується внести зміни лише до Регламенту Верховної Ради. Тому в законопроекті Людмили Буймістер також пропонується внести зміни до профільних законів про центральні органи виконавчої влади та про місцеве самоврядування. Також пропонується встановити, що лобістська діяльність має здійснюватись як основна господарська діяльність окремих суб’єктів господарювання, а не як ситуативна діяльність окремих осіб, що передбачає урядовий законопроект», — пояснила вона.

Крім того, законопроектом чітко визначаються права, якими зможуть користуватися лобісти. Серед іншого вони матимуть право на звернення із запитами до органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповіді на такі запити надаватимуть у більш короткі строки, ніж відповіді на запити громадян. Також проектом пропонується деталізувати, яка діяльність не може розцінюватись як лобіювання. Зокрема, йдеться про обстоювання окремих суспільних інтересів без мети отримання прибутку. «Це дозволить не обмежувати громадськість в обстоюванні власних інтересів, якщо така діяльність є ситуативна, а не системна», — сказала Б. Магдич, додавши, що діяльність спеціалізованих установ ООН, закордонних, дипломатичних установ, представництв донорських організацій, виконавців проектів міжнародної технічної допомоги, представництв міжнародних організацій, міжнародних та українських неурядових організацій в межах реалізації ними гуманітарних проектів за кошти міжнародних партнерів також не розглядатиметься як лобізм.

«Через таку діяльність міжнародні партнери підтримують Україну як в інтеграційних, так і певних оборонних процесах, тому прирівнювання їх до лобістів може мати негативні наслідки для України на міжнародній арені», — зауважила вона, зазначивши, що пропонується також виключити діяльність ЗМІ щодо інформування про проекти нормативно-правових актів та поширення ними думок фізичних, юридичних осіб та представників громадськості щодо проектів. «Перелічені особи відповідно до Конституції мають право на висвітлення власної думки та інші подібні дії, якщо вони не містять в собі безпосереднього впливу на органи влади», — додала вона.

На думку голови комітету Іванни Климпуш-Цинцадзе, хоча законопроект № 10337-1 враховує не всі європейські підходи, проте він містить частину цілком слушних пропозицій, тож їх потрібно врахувати у законопроекті, який буде підтримано у першому читанні.

У свою чергу Олег Войтович запевнив, що в разі підтримки урядового законопроекту всі раціональні пропозиції, викладені в законопроекті Людмили Буймістер, будуть максимально враховані.

Ще один альтернативний законопроект авторства Сергія Власенка (№ 10337-2) також визначає, хто має право бути суб’єктом лобіювання, права та обов’язки суб’єктів лобіювання, механізми та інструменти їх діяльності. Документом також запроваджується електронний реєстр суб’єктів лобіювання, визначається чіткий об’єм інформації, який має надати особа, яка бажає бути зареєстрована як суб’єкт лобістської діяльності. Крім того, передбачається розкриття інформації про діяльність лобістів і лобістських фірм шляхом внесення інформації до реєстру про договори про надання лобістських послуг, зацікавлених осіб, шляхи фінансування. Реєстр буде доступний кожному та безплатний. Документом передбачено й механізми контролю за діяльністю суб’єктів лобіювання та обмеження у взаємодії суб’єктів лобіювання і охоплених осіб.

Щодо всіх трьох проектів Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу ухвалив таке рішення: законопроекти не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, але потребують доопрацювання з метою повного врахування європейських стандартів.