Природа щедро наділила Одесу багатствами — Чорне море, мальовничі схили, степове настояне на травах повітря, що зустрічається з морським бризом, 35 кілометрів берегової зони, пляжі, що немов магнітом притягують одеситів і гостей міста...
Пляжі Одеси завжди були її візитною карткою. Адже в них своя, особлива, історія, в якій є місце й Олександру Пушкіну, і Едуарду Багрицькому, і Іллі Ільфу, і Михайлу Воронцову, і Олександру Суворову. Назви деяких із них нинішньому поколінню вже невідомі. Мало хто знає, де був, приміром, Австрійський пляж.
Нагадаємо — у місті два природні пляжі, подаровані городянам Часом — гідропарк «Лузанівка» й «Чорноморка». І ще півтора десятка рукотворних, відвойованих людьми в моря — «Відрада», «Дельфін», «Чайка», «Золотий Берег», «Ланжерон», «Аркадія». Ідеться про громадські пляжі. Бо кількість лікувально-оздоровчих і службових городянам невідома.
У пляжів, як у людей та у міст, своя доля. І якщо «Аркадія» приміряє на себе корону Принца морського узбережжя, то «Чорноморка» — вся в лахмітті, як циганка, схожа на жебрака, що простягає руку по шматок хліба.
А були ж часи, і старожили їх пам’ятають, коли найпрестижнішим пляжем Одеси вважалася саме «Чорноморка». Це єдиний міський пляж, розташований на березі відкритого моря, всі решта — в акваторії Одеської затоки. Вода там була кришталевої прозорості, а ще панував особливий вітер — солоний, густий. Довжина пляжу сягала 700 метрів, ширина піщаної смуги — 70 метрів.
Усе це, на жаль, у минулому. Міська влада намагається більше не згадувати про «Чорноморку». Бо цього пляжу більше не існує. Від нього зосталася тільки назва. Минулої неділі побував там. Залишилося гнітюче враження від байдужості людей.
Потрапити на цей пляж практично неможливо. Розбиті й розкришені плити сповзають у воду, якщо оступитися — можна зламати руку або ногу. Рятувальників тут, за словами місцевих жителів, не бачили вже кілька років. Зате сміття — повно.
Один будинок (колишнє кафе) розвалюється, можна сказати, просто на очах: частина ще стоїть, а частина — вже під ногами. Терміново протягом декількох годин свого часу проводили евакуацію місцевого відділення міліції — воно сповзло в морську безодню.
Пляж розташований на околиці селища Чорноморка й примикає до «мажорного» селища Совіньйон. Між ним і жителями Чорноморки вже не один рік точиться війна за водокористування. По-перше, як стверджують мешканці Чорноморки, через будівництво величезної кількості котеджів зсуви знищили значну частину узбережжя. А з початку торішнього літнього сезону у зведеннях обласної СЕС постійно фігурує «Чорноморка» — як екологічно непридатна до використання. Простіше кажучи, це єдиний пляж, який закритий для купання й відпочинку. Річ у тім, що місцеві жителі використовують зливову каналізацію для скидання відходів життєдіяльності. У результаті такого підходу на пляжі виникла ситуація на межі екологічної катастрофи. А оскільки Чорноморка розташована на кордоні Овідіопольського району й Одеси, то розв’язати проблему спільно взялися Одеська обласна адміністрація, міськдержадміністрація та депутатський корпус Одеської міськради. Збиралися, радилися, навіть їздили на місце. Але в підсумку тільки розвели руками, — мовляв, допомогти не можемо.
З 2010 року пляж «Чорноморка» закритий для відпочивальників. Правильне рішення — не доведи Боже, трапиться лихо. А події останніх днів узагалі дають підстави оголосити Чорноморку зоною екологічного лиха. Протягом тижня тут бив джерелом каналізаційний стік, що пробився з-під землі.
Дивно, але на пляжі повно відпочивальників, які спокійнісінько продовжують купатися поруч із людськими екскрементами. Та в СЕС панує олімпійський спокій, і бити на сполох з приводу забруднення води там не поспішають.
А мешканцям відповідають, що оскільки пляж «Чорноморка» давно закритий з технічних причин, СЕС до нього не має ніякого стосунку й жодним чином не контролює. Чи відродиться він?
Коли відпочинок не в радість
Усе пляжне узбережжя Одеси, за заявою начальника Управління інженерного захисту територій і розвитку узбережжя Одеської міської ради Олега Сироти, розбито на 71 ділянку — пляжі і мікропляжі. 36 із них здано в оренду, 5 — передано за договорами про співробітництво. Для населення відкриті для відвідування всього 30 ділянок. Замало, звичайно, бо кількість людей у літній період за рахунок приїжджих збільшується вдвічі.
Традиційно перед початком курортного сезону створюють робочу групу, яка займається розглядом питань вільного доступу на пляжі, дотримання на них порядку та безпеки. Цьогоріч її згідно з розпорядженням міського голови Олексія Костусєва очолив його заступник Сергій Подгайний. Та нещодавно його понизили на посаді, і про діяльність цієї робочої групи, якщо вона проводилася, звичайно, одеситам нічого невідомо. Чи могла бути ефективною робота підлеглих Сергія Подгайного? Судіть самі. Комісія, що складається з чиновників виконкому міськради і депутатів, не змогла зайти на територію «Рятувально-водолазної служби Одеської міськради». Про це повідомив депутат міськради Денис Балух. Як зазначив народний обранець, комісія 40 хвилин не могла потрапити до комунального закладу.
—Територію охороняють бійці в наколках. Після того як ми пройшли всередину, побачили, що там проживають охоронці пляжу. Купаються, сплять на шезлонгах і палять вогнища, — зазначив Д. Балух.
А за правилами...
На жодному з пляжів міста не вдалося виявити ані питних фонтанчиків, ані каналізаційної мережі, ані централізованої системи водопостачання. І про жоден контроль якості питної води з боку СЕС на пляжах міста говорити сьогодні не доводиться. А відстань у 70 метрів між питними фонтанчиками, як це передбачено санітарними правилами, узагалі — глузування з відпочивальників — немає фонтанчиків, немає й 70 метрів.
А цей пункт правил навіть і коментувати соромно й незручно через його цинізм і багаторічне ігнорування депутатами міської ради: «Громадські пляжі: «Аркадія», «Відрада», «Дельфін», «Для інвалідів», «Курортний», «Ланжерон», «Золотий Берег», «Монастирський», «Чорноморка», що мають технічні можливості, повинні бути обладнані устаткуванням, що забезпечує вільний доступ людей з обмеженими фізичними можливостями в зону відпочинку (пандуси, поруччя та ін.).
Оснащення пляжів відповідним обладнанням здійснюється за рахунок організації, яка експлуатує пляж». Про такі «дрібниці», як туалети (згідно із правилами — 1 унітаз на 75 відпочивальників), розташовані не ближче як за 50 і не далі як за 200 метрів від місця купання, обладнання для миття ніг (одна насадка на 40 осіб), прісний душ, про сміттєнакопичувальні контейнери і урни (через кожні 40 метрів в одну лінію, паралельно урізу води), годі й казати через їх тотальну відсутність. Усе перераховане вище стосується пляжів, що перебувають на балансі комунальних підприємств, зобов’язаних забезпечити роботу місць відпочинку. І якщо на орендних ділянках деякі з перерахованих вище елементів благоустрою ще можна побачити, то на території громадських пляжів, крім піску й гальки, днем зі свічкою нічого знайти просто неможливо.
Не рік і не два знищувалися й продовжують знищуватися одеські пляжі. Нарікання депутатів і міської влада на брак бюджетних коштів на реставрацію пляжів не витримують жодної критики. Чому б не використовувати 30 мільйонів гривень, які перебувають у природоохоронному фонді й розміщені з волі депутатів на депозитному рахунку комерційного банку?
І кілька слів про безпеку життя одеситів. Час від часу СЕС рекомендує пляжами не користуватися через невідповідність якості морської води бактеріологічним показникам. Нинішня посуха, пекуче сонце перетворили Одеську затоку на небезпечний для життя бульйон, що кишить бактеріями. Через свою безтурботність відпочивальники (а серед них чимало дітей) не уявляють, на яку небезпеку наражаються, купаючись у морі. А тим часом багаторічний моніторинг води в акваторії затоки свідчить про постійну присутність вірусу гепатиту А, ентеро-, рота-, аденовірусів, галофільних і холероподібних вібріонів. За температури 27 градусів обов’язково підвищується рівень захворюваності на сезонні менінгіти, галофілез, які пов’язані з купанням у морі. Високий рівень забруднення моря та стічних вод створює в Одеській затоці умови для поширення інфекційних захворювань, серед яких може бути і холера.
Чому ж одеситів не інформують про бактеріологічне забруднення моря? Чому вони нічого не знають про хімічне забруднення води?
Замість епілогу
Можете не повірити, але спостерігав особисто — чимало депутатів міської ради віддають перевагу пляжу Іллічівська, а не одеським. На початку червня він одержав міжнародний сертифікат якості — «Блакитний прапор». Один на всю Одеську область!
Вибагливі туристи, обираючи між Одесою й Іллічівськом, не сумніваюся, зупиняться на останньому. Там на пляжі працює туалет, є фонтанчики з питною водою, каналізація і прісний душ. Там раді гостям і роблять усе можливе, щоб відпочинок біля моря був комфортним, не скаржачись при цьому на відсутність коштів.
Фото Олександра ШЕПЕЛЄВА.
Наша довідка
Міжнародна програма сертифікації пляжів «Блакитний прапор» оцінює їх за 32 критеріями. Зокрема й за тими, які викладені в Правилах утримання й експлуатації пляжів міста Одеси. В Україні, крім Іллічівська, «Блакитний прапор» майорить на п’ятьох пляжах Ялти.
Факт
У розпал туристичного сезону стало відомо, що офіційно не експлуатуються пляжі, орендовані компаніями «Лелека», «Мажор», «Каролайн», ПП «Щепалов». Ще на п’ять пляжів досі не підписані дозвільні паспорти про готовність.
Волейбол на закритому пляжі.
Фото автора.
Пляжний сезон у розпалі.
