У розпалі літо, одесити та гості міста потягнулися на пляжі, до моря, до дурманного повітря, до гарячого піску. Тут не завжди привітно їх зустрічають — вічні конфлікти з орендарями пляжів уже стали звичними. Як стали звичними відсутність біотуалетів (на 40 відпочивальників), питних фонтанчиків — усі ці вимоги викладені в «Правилах обладнання та експлуатації пляжів міста Одеси», ухвалених на сесії міської ради 5 квітня 2007 року. Та й хто серйозно сьогодні сприймає вимоги, викладені в цих «Правилах...»!

До чого звикнути не можна — так це до цін на платні послуги, які надаються орендарями на території громадських пляжів. На пляжі «Чайка», наприклад вартість одного лежака — від 50 до 70 гривень (це найвища ціна за такий вид послуги в Україні). Ціни на тапчани-лежаки на цьому пляжі коливаються залежно від їхньої близькості до моря — що ближче, то дорожче.

Хтось платить такі чималенькі гроші за сумнівне задоволення погрітися на сонечку на шматку пластмаси, хтось відмовляється і користується традиційною підстилкою, розстеленою на піску. Але абсолютно всі відвідувачі «Чайки» ставлять собі питання — хто визначив ціну на пляжні послуги? Хто склав калькуляцію витрат? Чи є ці ціни економічно обґрунтованими? Чи не є ці позамежні ціни одним із способів особистого збагачення орендарів пляжів? Чи можна знайти управу на тих, хто видавлює гроші з відпочивальників?

Отже, якщо дотримуватися вищезгаданих «Правил...», усі види пляжних послуг, які надаються, мають узгоджуватися. Ким? Згідно із «Правилами...» (пункт 4.4.) «Перелік платних послуг відпочивальникам громадських пляжів, затверджується виконавчим комітетом Одеської міської ради». У цій пляжній «конституції» міста Одеси чітко записано, що «платні послуги, які надаються населенню, затверджуються виконавчим комітетом Одеської міської ради або за договірними цінами. До послуг оздоровчо-пляжного сервісу віднесено надання пляжного інвентарю (тапчани, шезлонги, пляжні парасолі, прокат спортивного інвентарю для ігор (теніс, більярд, волейбол, човни, морські велосипеди тощо), спорудження тимчасових водних атракціонів, басейнів для дітей та інших розважальних споруд, що не перешкоджають купанню та відпочинку іншим громадянам, які перебувають на пляжі».

Тобто, депутати Одеської міської ради своїми рішеннями санкціонували встановлення на пляжах міста цін на послуги, що надаються на пляжах. Але на жодному із пляжів немає інформації про дату ухвалення виконкомом міськради рішення про встановлення цін на послуги, немає номерів телефонів, по яких відпочивальники можуть висловити свої думки і побажання з ціноутворення. Можна припустити, що такого рішення немає зовсім, а ціни встановлені, як то кажуть, зі стелі, кожним орендарем на свій власний розсуд.

До речі, про пляжну ціну. Одеська міськрада передбачила в документі, що його цитували, наявність в Одесі службових пляжів. Кому, яким відомствам виділені службові пляжі? Скільки їх нині у міських межах? А головне — яка плата за земельні ділянки, виділені під службові пляжі? Яку суму від користування землею територіальної громади перераховано до міського бюджету? Повірте, це не пуста цікавість. Тому що навіть кількість таких службових пляжів є таємницею за сімома печатями. Ну, а якщо таємниця є, то не виключена ймовірність того, що жодних надходжень до міського бюджету за користування земельними ділянками відомств та підприємств, що займають службові пляжі, просто не існує.

Це не їх піднімають, це нас опускають

Ціни вже давно перетворилися на один з потужних аргументів у політичному інструментарії. Що ближче вибори — то більше лунає обіцянок від політиків різних рангів знизити ціни або, принаймні, зупинити їхнє зростання. Не обминула така доля й Одесу, якій напередодні виборів до міської ради один із кандидатів, що претендував на перемогу, обіцяв зупинити зростання цін. А вони зростають, зростають і продовжують зростати.

Чи існує спосіб їх приборкати? Існує! Цей механізм і заходи з наведення порядку в ціноутворенні існують. Вони викладені в законах України «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та Законі «Про ціни та ціноутворення», що набрав чинності 3 серпня 2012 року.

Як відомо, цінова стабільність є одним із ключових критеріїв оцінки влади. За останні 20 років політика контролю над цінами не раз змінювалася. А в 2011 році Україна стала першою державою в СНД, де була ліквідована державна інспекція з контролю за цінами й почався, образно висловлюючись, ціновий шабаш — вони стали просто, м’яко кажучи, сумбурними. Більше того, поновлення держінспекції з контролю за цінами зустріло різкий опір як у Верховній Раді України, так і в Кабінеті Міністрів. З 17 квітня 2013 року держінспекції за цінами указом Президента України було надано контрольно-наглядові функції.

Повернімося до механізму контролю за ціноутворенням. Державне регулювання цін на нинішньому етапі просто необхідне. Не треба панікувати — держава не втручається у фінансово-господарчу діяльність підприємств. Скажімо, предмети розкоші, імпортні делікатеси жодному регулюванню та контролю з боку держави не підлягають. Але обласна влада одержала право встановлювати граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, варені ковбасні вироби, молоко, сир, сметану, вершкове масло, курячі яйця не вище за 15%, без урахування витрат на транспортування.

До речі, нині у судових інстанціях України на розгляді перебувають справи зі стягнення із суб’єктів підприємницької діяльності штрафних санкцій на суму 2, 5 мільярда гривень за порушення дисципліни цін на продовольчі товари.

Та повернімося до платних послуг на одеських пляжах, їх економічної обґрунтованості? Підприємці встановили вільні ціни на надавані платні послуги на пляжах, а виконком міської ради затвердив їх. Тобто, представляючи інтереси територіальної громади, міська рада погодилася з такими, скажімо так, непід’ємними для багатьох, цінами. Хто має повноваження проконтролювати законність ціноутворення пляжних послуг? Є така організація. Це — сектор по Одеській області Державної інспекції України з контролю за цінами. Керує сектором Круковська Лілія Михайлівна й розташований він в Одесі за адресою: вулиця Канатна, 983, 12-й поверх, кабінети 1212, 1213.

Держінспекція з контролю за цінами в рамках наданих їй повноважень здійснює постійний моніторинг, аналіз і дослідження динаміки цін на споживчому ринку. А головне, що інспектори з контролю за цінами... «уповноважені вирішувати питання ціноутворення, з формування, встановлення та застосування цін у регіоні». Тобто без затвердження територіального відділення держінспекції з контролю за цінами, без відповідного рішення виконкому Одеської міської ради тарифи на використання шезлонгів і тапчанів не мають законної сили. Чи існує такий висновок з «пляжних цін» з боку держінспекції. Ні, його не існує. А отже, всі ціни на платні послуги на пляжах можна вважати не відповідними чинному законодавству, тож їх можна оспорити в суді, який, не виключено, може ухвалити рішення про скасування цих цін.

Коли вони кусючі, життя здається собачим

Державна інспекція з цін не оцінює економічну обґрунтованість запровадження цін. Ця функція покладена на інші організації. Але саме держінспекція наділена правом вносити місцевим органам виконавчої влади пропозиції з порядку формування, встановлення та застосування цін, а також скасовувати у встановленому порядку ціни, які з’явилися на світ з порушенням вимог законодавства. Чи багато відомо одеситам випадків, коли скасовувалися необґрунтовано завищені ціни? Або чи в нашому регіоні всі ціни абсолютно відповідають механізмам їх створення? Навряд чи. Сталося б таке — менше було б скарг із Одеси в центральні органі влади про непомірно високі ціни.

Шквал обурення і невдоволення людей викликають занадто високі ціни на ліки. Офіційні дані свідчать, що в Україні ціни на деякі лікарські препарати вищі, ніж у країнах Європейського Союзу. Нині держінспекція з контролю за цінами України відстежує інформацію про 22 тисячі лікарських засобів і вироби медичного призначення. Сьогодні, приміром, у переліку необхідних документів відсутнє економічне обґрунтування вартості тих чи інших ліків. Вартові цін забили на сполох й спрямували пропозиції до Кабінету Міністрів про включення до пакета документів, що визначають оптово-відпускні ціни на ліки, економічного обґрунтованості цін.

Зайдіть сьогодні в кілька аптек і попросіть назвати ціну того чи іншого лікарського препарату. У всіх аптеках вона буде різною. Причини цього, в принципі, відомі. Але де чітка та аргументована позиція територіального відділення держінспекції з контролю за цінами?

Сьогодні можна говорити, що інспектори з контролю за цінами і тарифами мають опинитися на передньому краї боротьби за інтереси людей. Наближається підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, на електроенергію. І хто має надати допомогу місцевому самоврядуванню у встановленні тарифів і цін? Безумовно, експертний висновок має давати державна інспекція з цін, а не різні комерційні структури, які, немов мухи, липнуть до бюджетного пирога. Тоді з’явиться прозорість у визначенні ціни, скажімо, на проїзд у трамваях і тролейбусах, маршрутках. Рішення виконкому Одеської міськради у затвердженні саме цих тарифів мають швидше одномоментний, ніж економічно обґрунтований характер.

Формування ціни, вважають експерти, не є фінансово невирішеним ребусом. Справжню ціну легко можна встановити під час проведення перевірок, а інспектори цін такими повноваженнями наділені. Всі цифри, з яких складається ціна, можна легко перевірити та встановити їх обґрунтованість. Було б тільки бажання з боку держінспекції стояти на сторожі інтересів держави, територіальної громади, людей. Часто-густо, будьмо відвертими, такого бажання у цінових чиновників бракує.

Зате його предостатньо у керівництва Одеської області. Голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук тримає на особистому контролі ціни і порядок формування цін на хліб. У нашому регіоні визначено перелік соціально значущих сортів хліба. На ці сорти виділяється борошно з Аграрного фонду. Визначена межа рентабельності для цього хліба. У нашому регіоні склалася ситуація, коли виготовлення соціально значущих сортів хліба є збитковим. Але рентабельність під час виготовлення інших сортів і хлібобулочної продукції компенсує пекарям збитки, що їх вони зазнали, за рахунок доходів від реалізації дорогої продукції.

Чи можна очікувати в найближчому майбутньому посилення контролю за цінами? Це, справді, неминуче відбудеться. Шлях від товару виробника до прилавка, до споживача стане прозорим і гласним. І хтозна, чи не зникне тоді фантастична ціна за право користування тапчаном на одеському пляжі?

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

До реЧІ

Про службові пляжі 

 

У «Правилах обладнання та експлуатації пляжів міста» про ці обрані місця відпочинку для міської еліти практично нічого не сказано, жодних вимог до їхнього відкриття та експлуатації немає. Що відбувається, скажімо, на розташованому в Аркадії службовому пляжі Міністерства оборони, вхід до якого перепиняють вартові, одеситам невідомо. Це не пуста цікавість. Які там побудовані споруди? Чи дотримуються санітарно-гігієнічні норми?

словниЧок

* Фіксована ціна — обов’язкова для застосування суб’єктами господарювання ціна, встановлена органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 

* Ціна — виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару. 

* Гранична ціна — максимально чи мінімально допустимий рівень ціни. 

* Знижка — зменшення ціни товару виготовлювачем під час його продажу.  

* Норматив рентабельності — рівень прибутковості, який визначається під час формування ціни. 

 

* Торговельна надбавка — сума витрат підприємства, здійснюється в процесі продажу товару.