Фестиваль «Мрій-Дім», що вдруге відбувся у Прилуках, унікальний за форматом. Мета форуму: підтримка юних, які шукають себе у театрі та кіно. Захід уже набув міжнародного статусу! Цього року, крім конкурсантів та членів журі з Києва, Харкова, Одеси, Львова, Івано-Франківська, Луганська, Чернігова та Прилук, у «Мрій-Дім» завітали ще й гості з Горі (Грузія).
Керований режисером Артемом Аніщенком фестиваль, який відбувається за підтримки «мецената року» Ю. Коптєва, помітно розрісся за інфраструктурою. Традиційно в «Мрій-Домі» були такі кімнати, як акторський конкурс, режисерська лабораторія, кімнати майстер-класів (цього разу запросили провести тренінг для конкурсантів Олега Драча з Києва).
Примітною була і позаконкурсна програма. Відкрився фестиваль виставою Горійського драматичного театру ім. Георгі Еріставі «Пальне» у постановці Сосо Немсадзе. А найбільшою подією фесту стала робота студентського театру «Бурсаки» Житомирського університету ім. І. Франка «Ніч проти Івана Купала» (режисер Петро Авраменко). Актори вражаюче відтворили химерний гоголівський світ, у якому динамічно окреслився розвиток жанру від бурлеску до відьомського шабашу, а зрештою — до містерії. Постановка була цікавою і з точки зору режисури, і з вокального боку, запам’яталися наймолодший учасник фестивалю Володя Немировський (хлопчик Івась) та виконавець ролі Петра — експресивний Ярослав Медведєв. Коли трапляються такі дивовижні «відкриття» театрів з провінції, можна тільки подякувати фестивалю!
Особливістю нинішнього заходу стало представництво театральних шкіл. Вистава харків’янина А. Солоняка «Дотик» на церемонії закриття викликала захват залу, бо презентувала унікальний в Україні формат «театру рук». Ґрунтовна програма, підготовлена О. Стефаном зі студентами-першокурсниками зі Львова, вразила зрілим почерком у читаннях «Іліади» Гомера та розкріпаченою фантазією, бешкетливою театральністю в етюдах про тварин та предмети.
Універсальність «Мрій-Дому» в тому, що режисери і актори діляться здобутками, змагаються, а головне — навчаються театру впродовж п’яти днів фестивалю не ізольовано, а разом. Таке навчання у групі є, мабуть, найбільш плідним від часів театру-академії Леся Курбаса!
Фестиваль нині шукає, викристалізовує свій формат. Бо мета — знайти та дати перепустку у фах найталановитішій молоді України — не може бути втілена в життя за один рік. Це особливо помітно по тому, як були оцінені журі конкурсанти з режисури та театрознавства — спеціальностей, що потребують найбільшої концентрації інтелекту та особистого бачення в мистецтві. Тому в номінації «Домофон» (конкурс рецензій) були присуджені тільки друга і третя премії: «срібло» поділили Сашко Брама (Львів) та Наталія Губрій (Харків), «бронзу» здобула Аліна Ципіна (Харків). У номінації молодої режисури «Три кімнати» так само не було відзначено абсолютного переможця. Але цікаво, що на конкурс цього року були виставлені роботи тільки креативних харків’ян: «срібло» повезли додому Тарас Аскалепов та Дмитро Гусаков, а «бронзу» — Сергій Вакуленко. Оптимістичнішими виявилися підсумки акторського конкурсу. Дипломи лауреатів вручили Ользі Лебедєвій та Яні Литвишко (Луганськ уже вдруге забирає перші премії — очевидно, що тамтешній театр-лабораторія «Deep» — не провінційна оаза України!), Євгенії Гімельфарб та Івану Волошину (Одеса), а спеціальна премія Миколи Яковченка кращому комедійному акторові дісталася Євгену Григор’єву (Прилуки).
