Сьогодні в Інтернеті можна зустріти сатиричні рядки відомого ще з радянських часів поета Володимира Бровченка. Ось, приміром:
Завдяки дебільності
Ми досягли стабільності!
Або таке:
У нас на кожнім
повороті,
Тепер Лучано
Паваротті!
Про що це — зрозуміло кожному, хто вже втомився від різних «талант-шоу» на телебаченні.
А втім, коли хочеться співати — це не гріх. От і сам Володимир Бровченко минулого року видав збірку пісень «Там, де світанки малинові». З написаних ним понад сорока книжок це, здається, найсвіжіша. Перша збірка поета побачила світ ще 1956-го. І пісень він за своє життя написав чимало, музику до них створювали такі славні композитори, як Олександр Білаш, Борис Буєвський та інші. А от пісні, що увійшли до збірки «Там, де світанки малинові», написані разом з братом, композитором Павлом Бровченком. Обидва вони родом з Малої Виски, що на Кіровоградщині (там видано й книжку). Але брат-поет живе в Києві, а брат-композитор — у Малій Висці, де колись заснував музичну школу й керував нею. Для музики відстань — ніщо, їхній тандем протягом майже півстоліття створював пісні, натхненний широкими кіровоградськими степами, такими знайомими і близькими їхнім серцям. У книжці — лише вибрані твори братів Бровченків. У них оспівана краса рідного краю та туга за ним, що особливо відчувається в рядках Володимира Бровченка:
Мені не треба
в світі більш нічого,
Лише б не заросла
колючим терном
Ота знайома
степова дорога,
Яка завжди
додомоньку поверне.
Збірка рекомендована до репертуару і професійних співаків, і аматорів. До гіпотетичного Паваротті, мабуть, не дійде — тираж маленький.
