Так назвав Василя Стуса письменник Євген Сверстюк. Воля, розум, сила і водночас ніжність поєдналися в ньому, поетові від Бога.
Донецька обласна наукова бібліотека імені Крупської надала можливість донеччанам ушанувати пам’ять великого поета на вечорі «Життя, покладене на вівтар України». Акцію приурочили до 75-річчя земляка. Спогадами про Стуса ділилися його сестра Марія Семенівна, давній друг випускник Сталінського педінституту Микола Колісник, голова обласної організації «Конгрес літераторів України» Олександр Гросов та інші. Підготували виставку літератури з фонду бібліотеки. У записі пролунав вірш «Осліпле листя», прочитаний живим голосом поета.
— Василь ніколи не гаяв часу, наче знав наперед, що хвилини його життя швидкоплинні. Допитливість стала його поводирем. Ніхто не міг відірвати його від читання — це було найулюбленіше. Наче зникав із хати, сидячи за книжкою, — таким запам’ятала Василя Стуса його рідна сестра Марія (на знімку).
— Він читав більше, ніж ми всі разом. Ми відкривши рота слухали його виступи на семінарах. Не оминав жодної дискусії, був полемістом №1. Нам запам’ятався веселим і компанійським хлопцем. Мав абсолютний слух, — згадує Микола Колісник.
Поезію Стуса у Донецьку відкривають знову і знову. Його слово долинає до нас, як світло далекої зірки.
Донецьк.
Фото автора.
