Розпочато радіопроект «Театр перед мікрофоном — ХХІ століття»
 
Філософ Юлій Айхенвальд казав: «Зриме майже завжди грубіше за те, що ми чуємо. Слух — це відчуття душі, розум, провідник слова...»
Тоді, коли це говорилося, радіо ще не було. Але ті думки цілком слушні, коли йдеться про радіомистецтво, зокрема, про «Театр перед мікрофоном». Адже трансляційний запис — це зафіксована мить творчого вияву акторів і жива реакція глядачів, їхня особлива енергетика, «дихання залу». Фонди Українського радіо — неоціненний скарб нашої культури. Тут зберігаються радіокомпозиції кращих вистав минулих літ. Вони і сьогодні звучать в ефірі, викликають жвавий інтерес слухачів.
Кожній радіоверсії передувала копітка праця звукорежисерів, редакторів, інженерів. Варто згадати добрим словом визначну постать українського радіомистецтва, багатолітнього редактора і режисера Ніну Новоселицьку. Завдяки її старанням нині маємо радіоваріанти багатьох драматичних вистав. Зокрема, визначні постановки режисера Сергія Данченка «Тев’є Тевель» і «Зимовий вечір».
24 і 25 вересня 2010 року працівники Національного радіо зробили трансляційні записи репетиції і вистави театру імені Івана Франка «Украдене щастя», постановка режисера Сергія Данченка. Тоді ми ще не знали, що Богдан Ступка в образі Миколи Задорожного виходив на сцену востаннє...
Щоб поповнити фонд Українського радіо новими записами вистав, виникла ідея продовжити традицію передач циклу «Театр перед мікрофоном» у якісно новому сучасному форматі. Для ініціаторів принципово, щоб радіоверсії вирізнялися сучасними методами. Тут свої особливості монтажу — не повинно бути авторських ремарок, властивих старим записам. Колись була така традиція — роз’яснювати слухачам, куди герой подивився, де став, про що думає... Іноді це було примітивно. Сучасному слухачеві невтямки, навіщо перед зустріччю закоханих героїв звучить фраза ведучого: «Заходить Харитина, кидається Панасові на груди...» Подаючи в ефір фондові записи, ми намагаємося уникати цього, робимо відповідний художній монтаж, максимально зберігаючи концепцію вистави. А в новітніх радіоверсіях знаходимо звукові еквіваленти відтворення однієї або другої мізансцени — звуки, шуми, паузи... Художній монтаж — то справжнє мистецтво, що дає змогу бачити героїв на слух.
Радіопроектом «Театр перед мікрофоном — ХХІ століття» передбачено систематичний запис і створення радіоверсій, радіокомпозицій знакових вистав театрів Києва та України.
Проект розпочато із записів вистав київського Молодого театру. Нині вже зафіксовано на плівці такі постановки молодотеатрівців: «Дон Жуан», «Сатисфакція», «Голубка», «Афінські вечори», «Інкрустації», «В моїм завершенні — початок мій» та інші. А вже 26, 27 і 28 грудня в ефірі прозвучить новітня версія легендарної вистави Молодого театру «Сватання на Гончарівці», поставленої Віктором Шулаковим. Ще одна його знаменита вистава — «За двома зайцями» — з Тамарою Яценко, неперевершеною Пронею Прокопівною. Вона йшла 28 років поспіль! І можна лише дякувати тим, хто свого часу здійснив трансляційний запис згаданої постановки, що нині зберігається в золотому фонді Українського радіо. А нам належить продовжити славну традицію і створювати звуковий театральний літопис України — «Театр перед мікрофоном — ХХІ століття».
 
Світлана Гудзь-Войтенко, завідувачка редакції радіотеатру Творчого об’єднання «Культура».