В обласній клінічній лікарні вбили 35-річну Тетяну Галенкову, матір двох дітей, але нікого адекватно покарано не було.

 

Про це йшлося в журналістському дослідженні «Нема чого на дзеркало нарікати, коли халат заплямований-2» («Голос України» від 24.04.2012 р.). На статтю активно відгукнулися читачі, зокрема з Одеси, де сталася трагедія. Промовчали лише медики та правоохоронці, що навряд чи кого нині дивує...

За кілька тижнів після публікації матеріалу автор поцікавився в одного з керівників медзакладу про реакцію колег та «героїв» дослідження на виступ парламентського видання. «А ми ще не читали газети», — нахабно злукавив працівник заплямованої клініки, в якій смерть пацієнтів на операційному столі, як з’ясувалося, — не прикрий виняток і, схоже, не надзвичайна подія.

Редакція попросила обласну прокуратуру вивчити ситуацію й відповісти на запитання, на які мама загиблої Катерина Єфімова вже десятиріччя шукає відповіді. Зокрема, вона досі не розуміє, чому із трьох винуватців трагедії на лаві підсудних опинився лише лікуючий хірург Микола Безпалько. Не може змиритися з тим, що суд закрив справу, не розглянувши її по суті на підставі закону про амністію. До того ж зробив це на диво швидко і тишком-нишком — потерпілу Катерину Савелівну навіть не повідомили про день розгляду справи. «Око государеве», як наглядовий орган, могло, гадаю, знайти чимало порушень, ознайомившись бодай із матеріалами кримінальної справи Безпалька. Та «око», вочевидь, і не зазирало в судові томи. Прокуратура у своїй відписці лише сумлінно переповіла факти, оприлюднені автором журналістського дослідження. Утім, робіть висновки самі.

Із відповіді заступника прокурора області Дениса Черних:

«Прокуратурою Одеської області ваше звернення з приводу перевірки законності судового рішення по кримінальній справі стосовно лікарів обласної лікарні... розглянуто.

Повідомляю, що Єфімова К.С. зверталася до правоохоронних органів Одеської області і України, а також до органів державної влади з численними скаргами про те, що лікарі Безпалько М.М., Герасимов Д.В. і Грубник В.В. скоїли навмисне вбивство її доньки Галенкової Т.В.

За результатами перевірки... прокуратурою області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 98 КК України (в редакції 1960) за фактом смерті Галенкової Т.В.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи... відсутність своєчасного та адекватного лікування Галенкової Т.В. з боку завідувача відділення обласної клінічної лікарні Безпалька М.М., який був водночас її лікарем, призвела до прогресування хвороби потерпілої, розвитку сепсису... та її смерті.

Ураховуючи те, що Безпалько М.М. вчинив злочин, який згідно з вимогами чинного законодавства не є тяжким, а також ураховуючи те, що на момент скоєння його вік перевищував 55 роки, постановою суду Суворовського району 

м. Одеси кримінальна справа стосовно нього закрита на підставі п. «і» ст. 1 Закону України «Про амністію».

Законність постанови перевірялася за скаргою Єфімової К.С. апеляційним судом, ухвалою якого її доводи про неправильну правову оцінку дій підсудного залишено без задоволення, а постанову — без змін. Не виявлено також підстав для перегляду справи у порядку виключного провадження, про що заявниці повідомлялося Верховним Судом України.

У порушенні кримінальної справи стосовно Грубника В.В. та Герасимова Д.В. прокуратурою м. Одеси відмовлено обґрунтовано...».

Не менш «змістовна» відповідь надійшла і з Міністерства охорони здоров’я України. Заступник міністра — керівник апарату Р. Богачев спочатку нагадав авторові, що МОЗ сумлінно реагувало на попередні запити редакції і своєчасно надавало відповіді. А далі — оригінальний хід конем: «Також повідомляємо, що відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію» забороняється втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації. Зважаючи на вищезазначене, відповідно до вітчизняного законодавства, МОЗ України не втручається в редакційну політику ЗМІ та в написання матеріалів представниками ЗМІ. Крім того, МОЗ України не перешкоджає законній професійній діяльності журналістів, не накладає ті чи інші заборони на висвітлення окремих тем тощо, оскільки виступає за правдиве та всебічне висвітлення інформації у сфері охорони здоров’я України».

Розумійте, як хочете, а я второпав одне: мовляв, ми, міністерство, не коментуватимемо публікацію про смерть одеситки під скальпелем хірургів, бо «МОЗ не втручається в редакційну політику ЗМІ та в написання матеріалів представниками ЗМІ...». Отже, написали статтю і залишайтеся зі своєю позицією, а нас не чіпайте зі своїми запитами.

Ну що ж, позиція наша незмінна: свого часу правоохоронці і суд зробили все, щоб винні у смерті єдиної доньки Катерини Савелівни відбулися напрочуд легким переляком... А як жити матері, знаючи, що Тетяни не повернути, а її вбивці та їхні покровителі без особливих мук совісті топчуть ряст?..