У ці дні у в’язниці іспанського міста Леон помирає від раку громадянин України, капітан далекого плавання Сергій Олександрович Масленніков. 2009 року центральним слідчим судом №4 міста Мадрида нашого співвітчизника було засуджено на дев’ять років і один день. Сергій Масленніков також присуджений до виплати величезного (абсолютно нереального) грошового штрафу.
З 2003-го по 2009 рік іспанські правоохоронні органи вели слідство з обвинувачення українського капітана в наданні сприяння у транспортуванні наркотиків в особливо великих розмірах. Стан здоров’я Сергія Масленнікова через прогресуючу хворобу погіршується з кожним днем.
Капітан Сергій Масленніков наполягає на своїй цілковитій невинуватості в скоєнні злочину, в якому його звинуватили.
Йому 63 роки. Виріс без батьків. Їх замінила бабуся. Після закінчення Кілійської морехідної школи та Одеського вищого інженерного морського училища почав плавати по морях-океанах. З 1989 року — капітан далекого плавання.
В останній рейс Сергій Масленніков (на змімку) пішов у лютому 2003 року з Іллічівського морського торговельного порту до берегів Островів Зеленого Мису — Республіки Кабо-Верде.
Як розвивалися події далі? Про це капітан Сергій Масленніков докладно розповів іспанським суддям. От які відомості він розказав суддям апеляційного суду Центрального слідчого суду №4 міста Мадрида, під час засідання з розгляду його скарги:
«14 лютого 2003 року мною було підписано контракт про наймання на роботу як капітана на буксир «ZUDAR VІ» із крюїнговою компанією «ЮМІ ТРЕЙД», зареєстрованою в Одесі. Під час підписання контракту мене представили екіпажу, з яким треба було працювати, і директору компанії «RAMBLER SH.», бо буксир «ZUDAR VІ» належав цій компанії. Буксир «ZUDAR VІ» призначався для постачання рибальських і інших суден в Атлантичному океані.
У період моєї роботи на буксирі «ZUDAR VІ» мною не було підписано жодного незаконного документа, який би міг мене скомпрометувати. Підписувалися документи, зокрема під час ремонту, що підтверджують виконання заводських робіт на судні, одержання постачання, запчастин, необхідних для ремонту, що відповідає моєму статусу капітана. Про цей факт я заявив суду.
У перших числах серпня 2003 року на судні був закінчений ремонт головного двигуна, й судно вийшло на ходові випробування, як і належить, підтримуючи постійний зв’язок з керівництвом. У цей період катер «NAUTІLLUS» також перебував у морі на випробуваннях після ремонту. На катері вийшов з ладу головний двигун (неполадки в паливній системі). Я одержав вказівку від керівництва відбуксирувати катер у порт Міндело. Але через слабке обладнаня буксирування не вдалося, бо обірвався буксирний гак. Та потім на катері відремонтували двигун, і ми розійшлися кожний у своєму напрямку. 17 серпня 2003 року одержали команду забезпечити паливом катер «NAUTІLLUS». Домовилися з директором про час та місце зустрічі з відкритим текстом в ефірі. У другій половині дня відбулася зустріч буксира з катером «NAUTІLLUS». Буксирування пройшло за штормової погоди, хвилі перекочувалися через катер, заливаючи його. Під час бункерування лопнули три кранці (кранець — пристрій із щільної гуми для пом’якшення ударів бортами). Кранці не були викинуті в океані, їх підняли на борт буксира, а згодом доставлені в порт. Також через штормові умови був обірваний причальний брус у двох місцях довжиною близько трьох метрів. (Причальний брус — циліндр із щільної гуми по всьому периметру катера, що служить для пом’якшення ударів судна об причал або борт об борт). Згодом 15.09.03 р. із цими ушкодженнями ми прибуксирували катер «NAUTІLLUS» у порт Міндело. А 17.08.03 р. спільне перебування в дрейфі було близько трьох годин; ми поділилися продуктами харчування й дали на катер питної води.
За даними слідства й за ухвалою суду цього дня катер «NAUTІLLUS» завантажився двома тоннами кокаїну (100 мішків по 20 кг). І я звинувачуюся в тому, що я мав бачити ці мішки. Але навіть якщо вантаж був на борту катера накритий брезентом, я не міг ні здогадатися, ні припустити. Також судно, з якого був перевантажений вантаж, не встановлено, координати зустрічі невідомі, переговорів про зустріч цих суден немає, тобто суду не надані. Мої ж дії були відкриті, із зазначенням часу та місця зустрічі. На запитання суду про можливість завантаження катера, я відповів, що через погодні умови визначити це було неможливо навіть фахівцеві. Враховуючи те, що вага повного бункера (палива) на катері більше 10 т і, не знаючи скільки його в наявності в даний момент, вантаж у 2 т. визначити неможливо. Що стосується палуби, то через конструктивні особливості палуби на катері взагалі немає, а є дугоподібне тентове накриття, на якому неможливо покласти хоча б якийсь вантаж.
Але мені із приводу вантажу на палубі катера питань на суді не ставили. Наявність вантажу на палубі було зазначено в матеріалах вироку старшого механіка Калініна В. С. від 12.09.11 р. Також слідство і суд вважають, не маючи жодного факту для цього, що я мав знати чи з здогадатися про діяльність директора «RAMBLER SH.» Можливо, в мене повинні були закрастися сумніви, якби він пропонував мені приховати свою діяльність. Але я її робив відкрито, причому характер роботи, яку я виконував, був застережений під час підписання контракту.
Після постачання бункером катера «NAUTІLLUS» 17.08.03 ми повернулися в п. Міндело. 27 серпня буксир знявся на Того, із запланованою зустріччю з т/х «BOREAS» на початку вересня. Було отримано вказівку про додаткове бункерування буксира «ZUDAR VІ» у п. Дакар. Необхідно було лягти в дрейф, чекаючи домовленості керівництва «RAMBLER SH.» з постачальником бункера. У цей час т/х «BOREAS» прямував з вантажем з Португалії в п. Ломі (Того). Як було раніше заплановано, у нас відбулася зустріч. Знову ж про місце зустрічі (координати), час зустрічі, методи передачі постачання домовлялися в прямому ефірі відкритим текстом. Т/х «BOREAS» плавав під прапором Кіпру. На т/х «BOREAS» для екіпажу були доставлені кіпрські паспорти моряків і робочі сертифікати для командного складу, запчастини у двох відкритих ящиках. Капітан т/х «BOREAS» повідомив мені, що мені необхідно забрати з т/х «BOREAS» сім рулонів пластикової плівки й п’ять бухт 12 мм кінця. Плівка й бухти були перевантажені на «ZUDAR VІ». Як з’ясувалося згодом, це було призначено для т/х «BOREAS» як сепараційний матеріал. Надалі «Бореас» мав возити бавовну у Гвінейській затоці. Це перевантаження було зроблено помилково. І пластик, і бухти троса залишалися на «ZUDAR VІ» до дня арешту екіпажу. Суд припускає, що зазначений матеріал призначався для пакування кокаїну.
Хоча навантаження катера «NAUTІLLUS» кокаїном була, за припущенням суду, 17.08.03, а перевантаження кокаїну з катера на «South Sea» 09.09.03 р. Наша ж зустріч із «BOREAS» відбулася 08.09.03. Після проведеної операції т/х «BOREAS» пішов у п. Ломі, а ми залишилися в дрейфі чекати команди для бункерування. У період очікування отримали команду вирушити для надання допомоги катеру «NAUTІLLUS» по радіо відкритим текстом з координатами місця зустрічі. 09 вересня підійшли до місця зустрічі з «NAUTІLLUS». На катері вийшли з ладу обидва головні двигуни й спостерігалося надходження забортної води усередину катера. Причину надходження екіпажем катера не з’ясовано. Через погані погодні умови негайну допомогу надати не змогли, й до 11 вересня дрейфували поруч, роблячи спроби з буксирування. З поліпшенням погоди, 11 вересня, ми взяли катер на буксир, обв’язавши його страхувальним тросом. Екіпаж катера (2 чоловіки) був узятий на борт «ZUDAR VІ» і почали буксирування в порт Міндело, куди прибули 15 вересня 2003 р. Катер був піднятий на сліп, буксир «ZUDAR VІ» ошвартований до причалу заводу «CABNAVE».
На початку жовтня директор «RambberSH.» показав мені факс від капітана т/х «BOREAS» із проханням надати йому заміну за станом здоров’я й, враховуючи, що буксир перебуває в процесі ремонту, запропонував це мені, беручи до уваги закінчення мого контракту й реальнішу можливість зійти у відпустку з порту Іспанії. Я погодився й вилетів у Того для заміни капітана. Звідси мої витрати за проживання з 09.10.03 по 12.10.03 р. У Ломі (Того), що мені також пред’явлене судом як обвинувачення. Надалі після прибуття т/х «BOREAS» у п. Більбао з вантажем металобрухту я був заарештований.
Протягом двох років перебування у в’язниці «A Lama» я був позбавлений постійного адвоката, хоча не раз просив про це (є документи, що підтверджують цей факт). За два роки я не одержав жодної відповіді на мої рекурсо (апеляції), які готував без адвоката (також є підтверджувальні документи). Наприкінці 2004 р. у в’язниці «A Lama» у мене з’явилися болі в горлі, і я письмово просив надати мені медичну допомогу. Консул України Коваль А. В. неодноразово звертався до начальника в’язниці про надання мені медичної допомоги, а також до головного лікаря тюремного закладу, але безрезультатно. І тільки в травні 2005 р., коли я оголосив голодовку не тільки на знак протесту, а й через неможливість приймати їжу, мені після 10 днів голодовки почали надавати медичну допомогу, з’ясувалося, — рак горла. Іспанський суд, до якого я подав позов, у цьому факті не побачив порушень прав людини.
Після двох років ув’язнення я та екіпаж були звільнені під підписку про невиїзд із Іспанії до суду. Без права на працевлаштування, після операції (рак горла), без засобів до існування з обов’язковим щоденним відмічанням у поліції. Очікування суду тривало з жовтня 2005 р. по лютий 2009 р. Екіпаж покинув Іспанію через неможливість існування. Зважаючи, що перебуваю в демократичній правовій державі, і розуміючи, що моя втеча буде визнанням провини, я залишився, щоб не порушувати закон. 3,5 року очікування суду існував як міг, не порушуючи закон. Залишився, щоб у суспільстві не одержати клеймо наркоторговця, мафіозі, бо на період затримання судна «South Sea» преса Іспанії писала про затримання «російсько-української мафії», і мене до неї зараховували. Хоча із затриманих понад 50 чоловік, крім мого екіпажу — п’ять чоловік, був один росіянин Армен Арутюнян і українець (капітан і стармех т/х «South Sea»), але мафія була «російсько-українська».
Обвинувачення, побудовані на піску, розсипаються як картковий будиночок
Усього іспанські судді пред’явили українському капітану сім обвинувачень
Перше: Капітан мав здогадатися, що катер «NAUTІLLUS» у період бункерування 17 серпня 2003 р. був завантажений кокаїном; Але це обвинувачення не обґрунтоване й не підкріплене фактами. Чому капітан повинен був здогадатися?
Друге: Знайомство Сергія Масленнікова з директором «RambberSH.» Капітан, мовляв, знову-таки мав здогадатися про його незаконну діяльність. У той же час суд без будь-яких підстав у судових документах вказує «факт» підписання контракту саме в Росії. Хоча Сергій Масленніков у Росії після розпаду СРСР ніколи не був і надав суду контракт, який суд не прийняв.
Третє: Рулони целофану, перевантажені з «BOREASА», використовувалися для транспортування наркотиків. Але вони залишилися недоторканими й дата перевантаження цих рулонів не порівнянна з навантаженням — перевантаженням наркотиків установленим судом.
Четверте: Підписання документів, будучи капітаном буксира «ZUDAR VІ», Сергій Масленніков не підписав жодного незаконного документа.
Також як доповнення до другого обвинувачення. На суді демонструвалася перша суднова роль екіпажу «ZUDAR VІ» в оригіналі. Вона була підписана директором компанії «ЮМИ ТРЕЙД» Кононенком К. А., на що капітан звернув увагу суду, що першу суднову роль підписує наймач. Все це говорить про те, що капітан і екіпаж «ZUDAR VІ» були призначені винними.
Але найголовніше в тому, що Іспанія до колишнього директора «RambberSH.», про злочинну діяльність якого капітан Сергій Масленніков мав здогадатися, претензій не має. Про це свідчить довідка Інтерполу від 19.08.11 №1/960 ІNTERPOL, що зберігається в Головному управлінні МВС України в Одеській області.
Замість епілогу
Син капітана Сергія Масленнікова загинув, коли батько сидить в іспанській в’язниці. Дружина Ірина утримує сестру-інваліда та стареньку хвору матір. Родина бідує. І єдина мрія та бажання родини Масленнікових — побачити чоловіка й сина перед тим, як він піде в вічність. Сумне бажання. Сергій Олександрович Масленніков буде радий будь-якій підтримці з Батьківщини. Йому можна написати на адресу = :
Maslennіkov Sergіy M-12 Centro Penіtencіarіo de Leon
Pareje de Vіllahіerro s/n 24210 mansіlla de las Mulas
Leon Espana
Відповідно до норм міжнародного морського права й договорів між Іспанією та Україною про надання юридичної допомоги Сергій Олександрович Масленніков може бути екстрадований на батьківщину, на якій капітан не був уже довгі 10 років. Чому досі цього не сталося? Чому Батьківщина не згадала про свого громадянина, який помирає в іспанській в’язниці.
Одеса.
На знімку: капітан Масленніков до всієї цієї історії.
Це той самий буксир.
Фото з домашнього архіву Масленнікових.
